Інтерв’ю з Jerome Reuter, ROME – лютий 2023

06.02.202306.02.2023 Iryna Kalenska 0 Comments INTERVIEWS

Автор: Valery (Ricki) Sokolovskaya

Переклад: Iryna Kalenska

Багато артистів підтримують в цей непростий час Україну словами і дуже небагато ділом, і безспосередньо своїми візитами. Jerome Reuter, засновник dark folk/wave гурту ROME відноситься саме до цієї категорії. Від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він приїжджав до столиці з благодійними концертами. І продовжує свою світлу місію й сьогодні. Напередодні концертів ROME в Києві та Львові 15-18 лютого, ми поговорили відверто з Жеромом про його музичну кар’єру, і підтримку України.

Твій музичний шлях досить незвичний – прийти до нео-фолку через жанр Oi!, як це сталося?

Jerome: Насправді, ні, не так. Я завжди слухав різні музичні жанри одночасно. Моїми першими відкриттями були, мабуть, Leonard Cohen і Dylan у віці 8 чи 9 років. З того часу я цікавився такими авторами-виконавцями, як Cave, Waits і Brel. Але через кілька місяців, коли я був ще зовсім юним, я відкрив для себе хард-рок, який з часом привів мене до металу та екстремальної музики. У дванадцять років я став барабанщиком в блек-метал гурті. І в той же час зі мною трапився панк-рок, і я почав формувати свої перші панк-гурти. Коли мені було 16, я створив The Skinflicks – це той самий гурт Oi!, про який ви говорите. І незабаром після цього я відкрив для себе неофолк через бас-гітариста The Skinflicks, який також був меломаном. Ми завжди слухали різні субкультурні жанри.

Чи зміна музичних жанрів відображала зміну твоїх поглядів?

Jerome: Ні, зовсім ні.

Чи ти просто грав те, що хотів?

Jerome: Так, так було завжди. Те, що здається правильним у музиці, є правильним. У зовнішньому світі достатньо правил. Не потрібно застосовувати занадто багато з них до мистецтва.

Ти навчався музиці в дитинстві, чи прийшов до цього в дорослому віці?

Jerome: Насправді ні те, ні інше. Я ніколи не вчився музиці, але почав гратися з інструментами ще в дитинстві.

Ти виступав не тільки в різних жанрах, але й під псевдонімами. Чи допомагало це тобі, чи мало якийсь вплив?

Jerome: Це допомагає, коли ти молодий, напевно. Ти не знаєш, що ти робиш, коли починаєш. І, безумовно, не вистачає впевненості в собі. Тож ти починаєш носити ці маски, поки не відростеш власні яйця.

У твоїй музиці часто згадується війна, що це поняття означає для тебе?

Jerome: Ну, немає потреби говорити, що в наші дні війна – це тема, яка постійно з’являється в історії людства. Я завжди цікавився цією темою, оскільки вона виявляє найкраще і найгірше в людях.

Твоя допомога нашій країні величезна і викликає повагу, коли ти дізнався про нашу країну?

Jerome: Вперше я зіграв в Україні у 2015 році, і мені тут дуже сподобалося. Мені сподобалася атмосфера в містах. Особливо в Києві. Чесно кажучи, тоді я не дуже багато знав про історію України – окрім того, що тут відбувалося під час Другої світової війни. Так чи інакше, після першого візиту ми приїжджали сюди приблизно раз на два роки, щоб виступити. І так сталося, що я був тут на гастролях за кілька днів до повномасштабного вторгнення минулого року.

А чи знаєш ти українські гурти, може, тобі подобаються наші артисти?

Jerome: Так, я знаю кілька ваших гуртів: Вій, Кому Вниз, 1914, Zwyntar та кілька інших. У вашій прекрасній країні є багато речей, які можна відкрити для себе.

Чи не боїшся ти знову і знову виступати у воюючій країні?

Jerome: Ну, я маю козир, що мені дозволять знову поїхати, якщо ситуація ще більше загостриться. Тож це лише невеликі екскурси в реальне життя. Ми хочемо висловити підтримку, і легко сказати “Моліться за мир” або щось банальне на кшталт цього, перебуваючи в псевдо-безпеці свого будинку в Західній Європі. Ми хочемо допомогти нашим українським друзям настільки безпосередньо, наскільки можемо. Це Європа, і ми воюємо, і ви воюєте за всіх нас, тому ми зобов’язані допомогти вам у вашій боротьбі за свободу, тому що це і наша свобода теж.

Повернімося до творчості. Яким повинен бути музикант, щоб ти запропонував йому співпрацю або спільний виступ?

Jerome: Важко відповісти, насправді. Ми всі живемо у своєму власному всесвіті, і іноді речі добре поєднуються, і є сенс об’єднатися, але я не можу придумати жодних базових критеріїв. Все залежить від смаку та обставин.

Всі люди, з якими я співпрацював у минулому, були людьми, з якими я добре ладнав на особистому рівні. Зазвичай дружба передує співпраці.

Один з твоїх альбомів називається “Parlez-Vous Hate?”, чи знаєш ти французьку?

Jerome: Так, я вільно володію французькою, німецькою, англійською та люксембурзькою мовами. Розумію італійську, але поки що не можу нею розмовляти. І я сподіваюся, що з часом вивчу українську.

Чи можливо, що ти знову почнеш експериментувати з музичними жанрами, чи цей час вже минув?

Jerome: В рамках ROME я намагаюся час від часу поєднувати різні стилі. Як на нашому останньому альбомі, Hegemonikon, в музиці відчувається багато впливу синтезаторної хвилі. Я вважаю, що завжди буду певною мірою експериментувати, щоб тримати речі цікавими.

У твоїх текстах багато цитат з робіт філософів (таких як Юлій Евола і Альбер Камю), ти можеш віднести себе до якогось напрямку філософії?

Jerome: У моїх роботах звучать голоси різних філософських течій, які я обговорюю. Хлопці, яких ви згадуєте, не так часто зустрічаються в моїх роботах, насправді. Але всі вони мають своє місце в моєму всесвіті. У мистецтві добре те, що ти можеш зіштовхнути речі, щоб створити щось нове. Ви можете кинути речі на нову арену і спостерігати, як вони борються за виживання.

Чи змінилися твої смаки як шанувальника протягом життя?

Jerome: Ні, я відчуваю, що те, що спочатку потрясло твій світ, вплине на те, як ти сприймаєш музику. Неможливо повернутися до чистого аркуша. Я досі слухаю те саме, що й 20 років тому. І, чесно кажучи, я взагалі не слухаю багато музики. Я постійно працюю над музикою в голові, тому, коли у мене з’являється тиха хвилина, я вважаю за краще заповнити її тишею.