Враження про Dark Stars Festival – Люблін, Grafitti, 10.11.2002.

by Роман Бех “YourJesus”

Dark Stars Festival – Desdemona, Delight, Fading Colours, Moonlight, Artrosis – для фанів польської gothic-metal -жіночовокальної сцени кращого не придумаєш. Ще кілька місяців тому, знайшовши в інтернеті першу інформацію про цей концерт, вирішив – поїду будь-що. Отож, в п’ятницю 8-го листопада тріо Lembergoth-ів сідає в автобус Львів – Люблін і … щасливої дороги в компанії тітоньок з горілкою та сигаретами. В Польщі зустрічаємо ще одного Lembergoth-івця, який на певний час оселився в Любліні, і два дні і дві ночі минають в прогулянках по місту, відвідинах пабів та магазинів. Нарешті недільний вечір – і ми вже в Grafitti. Людей море, особливо коли порівняти з приміщенням середніх розмірів. Присутній і merchandise, де крім майже повної дискографії учасників фестивалю, можна підшукати і дещо інше. Ціни порівняно з магазинними просто халявні. По суті, на Dark Stars Festival кожна з груп презентувала свої нові альбоми (окрім Fading Colours, які обіцяють порадувати прихильників на початку нового року).

Без хвилинного запізення на сцені з’являється перший учасник фестивалю Desdemona. Кілька слів привітання – і починається потужний гітарний драйв на синтезованій підкладці з сильним, красивим і дещо агресивним вокалом не менш красивої готичної дівчини на ім’я Agata Pawlowicz, яка крім того ще й демонструвала фантастичні за виконанням танці навколо стійки мікрофона. Відірвати від неї погляд було просто неможливо і сорокахвилинна програма пройшла для мене на одному диханні. Більша частина пісень була, звичайно, з нового альбому s.u.p.e.r.N.O.V.A. А взагалі Agata виявилась дуже привітною в спілкуванні, без жодних ознак зоряної хвороби, а також була помічена мною під час виступу Moonlight під сценою, що відривалась як звичайна фанатка. Дуже, дуже непогане враження як для команди, що ще не досягла такої популярності, як її старші товариші по сцені, що виступали пізніше. Я пошкодував, що через силу якихось обставин не побачив її на Castle Party 2001.

Далі виходить група, яка запам’талась мені з найкращої сторони з уже вищезгаданого Castle Party 2001. Delight – теж досить молодий гурт, який має вже три альбоми, з околиць Кракова (Скавіна). Їхній gothic-metal відрізнявся від попереднього більшою мелодичністю, трохи менше атмосферичні клавіші, вокал – теж дуже сильний і красивий, хоча чимось протилежний, а красуня-вокаліска Paula Maslanska також суперово рухалась на сцені. Одна за одною відіграються пісні, знову все проходить дуже швидко і Paula оголошує заключну пісню Stained Glass – чи не найкращу за весь виступ – з останнього альбому Eternity. Після неї всі дякують, кланяються і розходяться, а барабанщик кидає публіці на згадку свої барабанні палочки, одну з яких мені вдалось піймати своєю підступною рукою. Та не тут то було – публіка вимагає біс – музикантам знову прийшлось вийти на сцену і заграти ще.

Наступними виступають Fading Colours – група, що, як і дві останні, на мою думку, вже не потребують особливого представлення українській просунутій готичній публіці. Вони, наче золота середина, розбавляють важкі гітарні рифи команд, що були до і після них, своїм модним семплованим darkwave-ом з dj-ськими фішками та просто неймовірно красивим, пронизливим до самих кісток, вокалом Decoy. Як виявилось пізніше, Katarzyna Rakowska на половину українка – принаймі так підписала вона мені плакат з концерту. А взагалі, Fading Colours використали ті самі домашні заготовки, що і на Castle Party 2002 – по-перше Krzysztof Rakowski знов довірив своє місце біля клавішних манекену, якого всі пізніше ласкаво називали Зося, а подруге останню пісню на біс заграв один Lieszek Rakowski. Звичайно, не обійшлось без суперхіта Lorelei.

Настає черга Moonlight – старожилів місцевої gothic-metal сцени, що недавно випустили вже сьомий альбом. Усміхнена Maja Konarska, два прості та добрі дядечки (гітарист і клавішник) і два молоді хлопці (басист та барабанщик) – так виглядає ця група на сьогоднішній день. Щодо виступу – то він був супер на всі сто, шалено підтримувався публікою (зал співав чи не кожну пісню, особливо хіти типу Tabu чи To nic nie dalo przyjacielu moj), і через численні вимагання бісу тривав трохи довше, ніж був запланований. Хоча тут варто зауважити, що вживу Moonlight виглядають дещо сильніше, ніж на дисках. Саме під час їхнього виступу почались “смертельні номери” у виконанні поляків – найекстремальніші з них вилазили на сцену і стрибали в публіку. Не заздрю я тим, в чиї тіла приземлялись надважкі “глани” любителів jumping-у. Одного разу металевий носок з шаленою швидкістю просвистів біля мого вуха, але, як то кажуть, бог милував.

Якщо чесно, то я вже не міг дочекатись появи Artrosis-a. Але спочатку настроювати свої інструменти виходять дві особи з скандінавсько-дезовою зовнішністю – як виявилось пізніше – це теперішні сесійні музиканти що представляють групу Sacriversum. Потім місце за клавішними займає Maciej Niedzielski з мінімальним готичним makeup-ом, а тоді вже, у всій своїй красі, вдягнута просто і зі смаком, з’являється богиня Medeah. Після першої пісні слідують привітання і представлення нового складу, і … свято продовжуєься. На дві третіх виступ складався з матеріалу з альбомів “Fetish” і “Melange”, решту “утворів” – зі всіх інших. Пісні були наскрізь пронизані клавішами Maciej-a, і ранні з них звучали для мене дещо незвично. Але Artrosis зараз використовує дуже багато електроніки в своїй музиці, то ж нічого дивного тут нема. А коли Medeah оголосила останню пісню, я навіть і не думав виражати своє невдоволення разом з польськими фанами. Ні, не тому що мені вже було досить концерту – просто я вже розкусив фішку з бісами: біля музикантів серед примочок, комбіків, шнурів і іншої апаратури лежить невеликий листок, де зазначений список пісень, які плануються грати, основна маса підкреслена жирною лінією, після якої йде ще так званий додатковий список, де вказані пісні, що будуть виконуватись на біс. Отож, я вже знав, що зараз ще прозвучить Posrod kwiatow i cieni і Nazgul. Єдине, що я не знав, що помагати їх співати буде Maja Konarska з Moonlight-а. Ну а після запланованого бісу був ще й не запланований – тоді на сцену повиходили всі учасники фестивалю (окрім Fading Colours), а також організатори, охорона, одним словом – всі кому не лінь. Такий незвичний склад запропонував ще дві пісні, післі яких вже все закінчилось остаточно.

Як підсумок хочу сказати, що свято вдалося. Хоча запам’ятався і один негативний момент – коли імбіцил-сек’юріті зі всієї сили “зарядив” в голову дівчині, що пробувала вилізти на колонку, щоб зробити фотографію. Ще кілька цікавих випадків – весело було спостерігати, як клавішник Moonlight-a старався привласнити в мене маркер, щоб брати автографи, який я сам позичив на вічне віддавання для тієї самої мети в продавця компактів та футболок; несподівано для мене виявилось побачити деяких музикантів Delight-у вже під добрим “градусом” в кінці “імпрези”; приємно було перекинутись кількома словечками з наполовину українською (як я вже зазначав вище) Decoy та привітною і веселою вокалісткою групи Desdemona. Я з нетерпінням чекаю чогось подібного в найближчому майбутньому.