Впечатления о Castle Party – 2002 [Impressions by Rostyslav ‘Khomius’ Antymys, special correspondent in Ternopol]

09.09.200202.11.2019 Iryna Kalenska 0 Comments REPORTAGE

(Впечатления с крупнейшего ежегодного dark/independent фестиваля в восточной Европе. 27-28 июля, 2002 в г.Болков, Польша) by Rostyslav ‘Khomius’ Antymys.

Впечатления от Castle Party – 2002 by Oleg ‘Moonwalker’ Fainitsky and Olga ‘Cloudy’ >>

Впечатления от Castle Party – 2002 by Roman ‘YourJesus’ Bekh >>

ПОЇЗДКА НА ФЕСТИВАЛЬ CASTLE PARTY 2002 – ВРАЖЕННЯ BY Rostyslav ‘Khomius’ Antymys

Позаду залишається поріг дому . Ніж, гроші і паспорт – що ще потрібно подорожньому? Нас троє: я, Торквемада та Берсерк. Зустрічаємось на залізничному двірці у Львові, далі маршрутка до кордону. Кордон. Українська митниця, польська митниця, Перемишль – місто українських королів. А далі пригоди автостопу. Це в нас проблема, а в них рідко коли більше години чекаєш. Світ не без добрих людей. Про якусь оплату за автостоп навіть дико говорити.

На трасі Перемишль-Краків першість здобув Торквемадо. На кілька годин зупиняємося в цьому древньому граді і насолоджуємось його ветхим духом і чаруючою архітектурою. Тут і ночуємо, розклавши намет на здоровенному полі де через кілька днів громада цього славного міста буде вітати Святійшого Отця Івана Павла ІІ Папу Римського (нехай дарує йому Пан Біг многая літа, хороший все ж таки чоловік ). Краків – місто зустрічей, саме тут зустрічаємо Ромка з Львівського Готичного Клану, який коротає час по дорозі потягом на CASTLE PARTY. Згодом, коли будемо вертатися з Болькова, тут же ж зустрінемо світоча українського постмодерну в красному письменстві Юрія Андруховича (і йому многая літа). Також, по дорозі на Вавельський Замок, ми познайомились з польськими готками, чи то готессами, з якими досить приємно провели час, в пристойному розумінні цього слова, на CASTLE PARTY.

Трасу Краків-Вроцлав (або ж Бреслау) першим подолав Хоміус, проте з відривом 4 хвилини до Болькова, випередивши всіх, дістався Берсерк. От ми і на місці. Цілий рік жив я спогадами про CASTLE PARTY і надією потрапити сюди ще. Попри величний замок, йдемо на місце нашого мешкання. Годі кількома словами описати цю місцевість. Якби я був режисером, мабуть саме тут я провів би зйомки якогось містичного фільму. Уявіть собі старезну закинуту ферму на узліссі, де пасеться бафометоподібний цап і час від часу крадькома пробігає бегемотоморфний чорний коцур. Одним словом атмосферна панацея для справжніх готів. Отож, маємо ще купу часу і йдемо в місто де народ вже собі тусується. Зразу ж по дорозі зустрічаємо веселих блекерів, наче клоуни, пообвішуваних Петровими хрестами і пентаграмами, які при слові “Україна” вітають нас і пригощають щедро пивом. З нашою країною в них одна асоціація – NOCTURNAL MORTUM. Та що там казати…

Ми дякуємо за гостину і все ж йдемо в народ. Загалом, молоді поляки досить позитивно ставляться до українців, що відчулося за дні нашого перебування на чужині.

День 1-ший.

Отож, день перший. В основному мої візії на цей карнавал не змінились, тому я не буду повторювати те, що було написано минулого року. Див. там само. Спека несамовита. Я вже починаю клясти себе за те, що не взяв більше ніякого пристойного одягу крім шкіряних штанів. Все, більше ніколи!

Проте народ намагається не зважати на погоду і кожен сходить з розуму по-своєму, адже це нагода показати себе. Особливо одіозною фігурою цього разу був якийсь педераст чи може трансвестит (хоча, яка різниця), з Німеччини років під сорок, одягнутий у пишне плаття і циліндр, який залюбки фотографувався зі всіма, і зовсім байдуже йому було до музики. Мунвокер казав, що він досить неординарно виглядав і на WGT.

Ще мене вразила цього разу панночка наряджена янголиком, це настільки контрастувало з чорним на 93% натовпом! Скромніше виглядала цього року російська делегація. Хіба, як завжди, виділялася одна дівчинка в окулярах пілота чи то зварювальника, але зате оригінально.

Тут же ж, під замком, ми зустріли Кіпфал, що приїхала з нашим канадійським другом Данилом, отже, українське представництво чисельно зросло. На жаль через брак фінансів не було цього разу малої сцени і тому всю увагу можна було зосередити на тому, що відбувалося в замку. Але цього року, був великий плюс, це торгові точки як з CD, так і з різноманітною готичною атрибутикою, в т. ч. одяг а стилі PCV та BDSM, так, що хто хотів, той собі затарився… А також, багато доброго пива.

Першими на сцену вийшли THE VENUS FLY TRAP. Якогось особливого враження ні на мене ні на публіку вони не справили і під палючими променями сонця наступними були SOMNAMBUL. Такий собі приємний тріп-хоп інспірований творчістю PORTISHEAD, досить милий для вуха, але не в таку спеку. От якби трошки ближче до ночі… DANCE ON GLASS минулого року мене здивували більше. Музика хороша, але чи то самі музиканти розслабились, чи може аудиторія не віддавале енергії, але все одно їхній дебютний диск, який ще не з”явився при нагоді варто буде придбати.Але я у всьому звинувачую жорстокого Ярила. Далі були VARIETE (нічого яскравого), потім CHRIST AGONY – відомі польські блек-бандити. Чесно кажучи, завжди підсвідомо хотів побачити живих блекерів на сцені, начувся про їхні шоу, але мілітаризовані “фацети”, зовсім на таких не стягували, не кажу вже про гітарне пиляння, хоча стилістично це був швидше отакенький дез-енд-блек.

FADING COLOURS. Отоді почалось вже по справжньому. Суперовий польський дарк-вейв. Спершу пауза затягнулась, оскільки в задумі виступ цієї групи супроводжувався демонстрацією на екрані уривків, в основному з різних містичних стрічок, але заважало сонце. Коли публіці було запропоновано беззаперечний хіт Lorelei, фанам важко було сконцентрувати увагу на музиці, бо саме в цей момент містика закінчилась і почалась еротика. Один з учасників цієї ватаги – Кшиштоф Раковський, має безпосереднє відношення до організації фестивалю і мабуть настільки був зайнятий,що замість нього прийшлось поставити за клавішами манекен. FADING COLOURS все ж таки були в фаворі, особливо цікаво було спостерігати за алхімічним чаруванням над секвенсером Ляшека Раковського.

Незабаром на сцену почали виносити, різноманітний металобрухт та різноманітні залізяки персонально учасники DAS ICH. Не скажу, що музика не є професійною чи нецікавою, незважаючи навіть на те, що мінусовка подавалась на всі 100% з ноутбука, клавіші були закріплені на здоровенних залізних колдобинах, таким чином, що їх можна катати півколом по сцені і періодично стукати одні об одні.Але от артистизм фронтмена є незаперечним. Проте саме DAS ICH залишили в мене і не тільки в мене найбільш негативні емоції за весь фестиваль. Під кінець виступу публіці було запропоновано пісеньку “Got ist tot”, що з німецької перекладаєтся як “Бог є мертвий” . Під час цього вокаліст по-блюзнірськи звивався на стійці мікрофону, вульгарно зображуючи, разп”ятого Христа. Господи, прости їм, бо невідають, що чинять…

NEW MODEL ARMY здались нам не цікавими і ми відправились в клуб “ХАКЄНДА”, де можна було випити пива і потанцювати під різного роду темну і не зовсім темну електронщину.Десь о пятій ранку ми заснули.

День 2-гий.

Трохи відіспавшись ми повалили в замок. Першими грали INSCAPE, і поганого про них я не скажу нічого, приємна мікстура dark-wave&synth-pop, от якби тільки не спека… Деякі поляки, а з ними важко було не погодитись після появи на сцені ACCESSORY, казали, що цього року техно-паті. Два німецькі здоровані що, скакали по сцені, швидше нагадували SCOOTER, і за іміджем і за музичним матеріалом. Згодом, коли на сцену вийшли DANCE OR DIE, стало всім зрозуміло, що свято триває. Саме ця трійця,фактично, на мою думку, і мала б бути хедлайнером , принаймі серед груп електронного штибу. Мало кому вдається передавати по-справжньому похмуру атмосферу, використовуючи електронні ритми, але ці хлопці справляються з цим відмінно. Виступ DANCE OR DIE просто перевершив мої сподівання, а вокаліст і ідейний натхненник ватаги Вагнер, погодився дати інтерв”ю для УГП. Отож чекайте незабаром.

Улюбленці польської публіки і постійні учасники CASTLE PARTY завалили хороший і дуже професійний gothic-metal. MOONLIGHT група знана не тільки в себе на батьківщині в Польщі, але й далеко по світах. Зал просто ходуном ходив і разом з вокалісткою відспівував кожну пісню. Можливо незабаром MOONLIGHT потішать вухо і українського слухача, принаймі на наше запрошення вони відгукнулися дуже радо. Ще по дорозі в Больков мені довелося багато почути від місцевої готичної публіки про легенду польської гот-металічної сцени – CLOSTERKELLER. Останнім часом група відійшла в пітьму і не проявляла ознак творчого життя. Вокалісттка і незаперечний лідер “жесполу” Аня Ортодокс, спробувала себе і в політиці і в сольній кар”єрі, але все ж таки повернулася до старого (на сцені вони вже понад 13 років) і рідного колективу. Те, що було запропоновано публіці, важко якось охарактеризувати кількома словами. Отож уявіть собі вокалістку, якій за паспортом мабуть вже за 35, але сексапильність і чаруюча краса з якимось навіть відьомським шармом зовсім не помутніли. Плюс лісоповальний вокал, плюс кілька професійних музикантів, а ще музичний матеріал, позбавлений одноманітності, і в результаті маємо якісний gothic-metal, а місцями atmospheric doom. Для мене CLOSTERKELLER стали відкриттям, мабуть трохи запізнілим. Взагалі на разі можна говорити про окрему польську школу готичного року і металу, характерною особливістю якої є потужний жіночий вокал, бо що-що, а голос в польських кобіт огого, мабуть інспірований Едітою П”єхою.

На жаль PROJECT PITCHFORK, які мали б бути беззаперечними хедлайнерами CASTLE PARTY, не погодились в останній момент на участь. Чи то може зоряна гарячка, чи баблистими стали, а може аппаратура не влаштувала. От що-що, але залізо, як світло, так і звук було на всі сто. І от PROJECT PITCHFORKам знайшли заміну, на мою думку зовсім не гідну, – мексииканський дарк-електронний дует НОСІСО. Коли під шалені техно ритми на сцену еффектно вибіг вокаліст, зал почав відповідно реагувати, але тут почалися несправності мікрофону, і тільки перші ряди чули блекерське пищання, ну так ніби свиней ріжуть. Отоді почали заново. Фронтмен вибіг ще раз, а потім ще раз. Отож, мікрофон запрацював, але еффект втратився. Чи то хлопці обдовбалися якоїсь кактусової наркоти, чи може чогось іншого…, а може просто спортсмени, але нормальна людина так довго не змогла б відриватися по сцені. Періодично вокаліст вказував мікрофоном на свій статевий член, робив мастурбуючі рухи і вигукував у зал: “I fucking your life”. Знаєте, панове, я б не хотів, щоб мої діти слухали таку музику. А загалом, лікарство для електронщиків.

Чесно кажучи, з творчістю CLAN OF XYMOX, я був майже не знайомий і сподівався на це знайомство на CASTLE PARTY . Можливо далася взнаки вимученість останнім виступом, але щось CLAN OF XYMOX ну, просто не пішли мені. Не хочу здатися оригіналом, але так і є, хоча реакція публіки була несамовита, адже Клани вже другий раз гостюють в поляків.

А потім решта ночі, проведена в товаристві старих і нових друзів. Шкода,що це товариство поки ще таке нечисельне, але вірю, що в наступному році нас буде більше. І от, неблизька дорога додому. Як би там не було, але все просто супер!!!

Біла заздрість бере за те, що мають поляки і немаємо ми. Та й це цілком логічно можна пояснити. Адже в часи червоної влади рок-культура в цій країні все ж таки розвивалась на відміну від нашої збатогованої землі де все, що було не за ГОСТом, було в підпіллі. Ми відстали на кілька років навіть від поляків, центр який мав би знаходитися в Європі (а дехто каже, що на нашому Закарпатті), нам змістили на північ, на землі до яких за часів Київської Імперії виселяли злочинців і душогубів. Отож, панове, або ми повернемо сюди центр, або перетворимося до останнього на азійську орду.Це те, що я зрозумів під мурами древнього Болькова.

Впечатления от Castle Party – 2002 by Oleg ‘Moonwalker’ Fainitsky and Olga ‘Cloudy’ >>

Впечатления от Castle Party – 2002 by Roman ‘YourJesus’ Bekh >>