Моя Власна Приватна Аляска

Одного звичайного вересневого вечора, якраз після тяжкого робочого дня, довелось мені побувати в одному незвичайному місці. На Алясці. Так-так, саме там – я одягла шубу, високі підбори, взяла парасольку і вирушила слухати чарівних французів – My Own Private Alaska, які заїхали з концертом в київський клуб XLIB.

З творчістю цього незвичайного гурту я познайомилась відносно недавно – запав в душу після перегляду їх офіційного кліпу «After You». Шикарний відеоряд з червоним фоном та своїм особливим сенсом. Цим же хітом і відкрився їх київський концерт 9-го вересня 2011 року. 

Would you die for me? If I say please? 
Would you sacrifice?
Would you call my name?
There’s no other way out to live with it…

«Троє сидячих музикантів» – саме таку славу заслужили французи My Own Private Alaska. Навіть не зважаючи на те, що вокаліст Метью не такий вже й «сидячий». Окрім нього є ще барабанщик Йохан та піаніст Трістан. І повна відсутність гітар, як би це не було дивно для гурту, що вважає свою музику «справжнім роком» (цитата з інтерв’ю). Класифікувати їх творчість доволі непросто. Різні музичні критики та видання називають їх по-різному – хто емо-кором, хто скрімо, хто інді, а хто й класикою з вокальними експериментами. Однозначно можна стверджувати лише те, що вони мають своє особливе звучання та обличчя, яке розпізнається в натовпі світової музики.

Але повернемось до осіннього п’ятничного вечора в клубі XLIB. Розігрівали французів українські гурти Martiansdoitbetter та Date Rape. І хоча всі шанувальники більше жадали якнайшвидше почути MOPA – розігрів був більш, ніж доречним. Він дозволив вчасно добратись до клубу після тяжкого робочого дня та відстояти в немаленькій черзі добрій половині шанувальників альтернативної музики. Першу годину відіграли Date Rape. Коронною фразою їх виступу стала «ми граємо як Nirvana, тільки дуже уповільнено» на що з залу відповіли, що це й близько не схоже на легенд світового гранжу. Специфічний скрімо-панк від них не надто збудив публіку. Трохи більше їй сподобались інді-рокери Martiansdoitbetter. І хоча по музичному формату вони не надто пасували до Аляски, але свою порцію визнання та аплодисментів отримали.

І ось нарешті о 9 годині вечора 9-го числа 9-го місяця нинішнього року на сцену піднялись прекрасні французькі хлопці – My Own Private Alaska. Слід зазначити, що сцена даного клубу досить гарно підійшла «музикантам, що сидять на бомбі». Принаймні так їх було хоч трохи видно. Хоча в той час, коли емоційний Метью не міг всидіти на місці та підходив до краю сцени – був змушений мало не присідати, аби не впиратися головою в сценічні декорації. 

Як вже згадувалось вище, виступ почався з беззаперечного хіта «After You», що відразу створив потрібну атмосферу та вмить розпалив вдячну публіку. Публіку слід теж відмітити окремо. Вона була цілком під стать гурту – достатньо юна та емоційна. Фанати дружно стрибали під сценою та підспівували, чудово знаючи слова практично всіх хітів. Того вечора прозвучали не лише добре відомі речі – було й кілька треків, спеціально презентованих Києву у їх російсько-українському турі. Серед них «Innocent Innocent Innocent» та «Speak to Me». Можна впевнено сказати, що стануть вони хітами не меншими, аніж «Where Did You Sleep Last Night? », «Die For Me» чи «Ego Zero». 

Але повернемось до музики. Адже саме вона є тим, що зібрало повен клуб народу. Її можна розібрати на три складових, що разом створюють таку вибухову суміш. Першою складовою є клавішні партії у виконанні Трістана. Він єдиний в команді має за плечима серйозну класичну освіту – 10 років музичної школи, потім брався за гітару, але в свої 20 повернувся до клавіш «з душею гітариста, вихованого на творчості Курта Кобейна» (цитата з інтерв’ю). Результат його роботи радує неймовірно – закривши очі на клавішних партіях під час концерту можна себе уявити в консерваторії, де за годину до цього виконували твори Баха чи Бетховена. Другою складовою частиною є експресивні барабани Йохана. Він теж навчався в школі барабанщиків, але каже, що більше набирався досвіду спостерігаючи за грою та копіюючи знаменитих драмерів. І завдяки цьому може грати все, що завгодно. А зважаючи на те, що Йохан художник за основною професією, він вплітає в пісні Аляски надривні рвані та гучні мазки, побудовані на особистому баченні музики та світу взагалі. І нарешті третьою частиною бомби під назвою My Own Private Alaska є вокал Метью. Послухавши лише кілька треків з його голосом складається враження, що в житті його було щонайменше тисячу трагічних кохань, які виливаються не лише в тексти, а й манеру виконання. Дуже емоційно, надривно і чіпляюче. Хочеться підспівувати, навіть не знаючи слів, хочеться кричати разом з ним – що в принципі і робила вдячна публіка клубу XLIB. Не надто вдало вийшло описати словами ту вибухову музичну суміш, що видають світові My Own Private Alaska. Це треба чути на власні вуха.

Феєричним моментом концерту стала пісня «Just Like You», під час виконання якої Метью викинувся в зал на руки шаленіючої публіки. Шкода лише габарити клубу не дозволили насолодитися цим моментом повною мірою – надто низька стеля разом з підвішеною технікою завадили довго носити вокаліста по залу на руках. Тому частину пісні він виконав в самому серці вдячного натовпу, що потім його так само на руках повернув його на сцену. 

Завершився київський концерт зйомкою на відео екстазу натовпу, яке зробив зі сцени Трістан, піаніст гурту. Наступного дня воно вже з’явилось на одній з офіційних сторінок My Own Private Alaska в соціальних мережах. А після недовгого спілкування з фанами, роздачі автографів та фото на пам’ять MOPA вирушили продовжувати свій тур в місті Харкові…