Інтерв‘ю: Міха Райн з IN EXTREMO, UNIVERSUM25 – лютий 2026

Автор: Iryna Kalenska

Photo:

Інтерв’ю з Міхою — Michael Robert Rhein, більш відомим як das letzte Einhorn («останній єдиноріг»), сценічне ім’я, яке давно стало частиною його історії після створення гурту IN EXTREMO, — хотілося зробити вже дуже давно. Іноді здається, що для справжніх розмов мають співпасти не лише графіки, а й настрій, географія й навіть температура повітря. І цей момент несподівано настав саме на батьківщині Міхи — у Тюрингії, в межах туру “Die Maschinen wollen leben” Tour 2026, присвяченого однойменному щойно виданому альбому його другого проєкту UNIVERSUM25.

Міха — постать, яка вже давно вийшла за межі одного проєкту. IN EXTREMO — це мільйонні продажі, величезні сцени, багаторічна історія, що стала частиною європейської рок-культури. Це рівень, до якого прагнуть, але досягають одиниці. І водночас UNIVERSUM25 — зовсім інший, але не менш потужний вектор: сучасний, різкий, живий. Тур 2026 року — суцільні sold out, відчуття зростання і руху вперед. Це вже не просто побічний проєкт, а повноцінна сила.

Мені хотілося поговорити про паралелі між цими світами. Як це — бути лідером одразу двох сильних музичних проєктів? Чи можливо розділяти себе? Чи доводиться обирати? І вже після запитання про те, що ж Міха може дозволити собі в UNIVERSUM25, чого не може в IN EXTREMO, я зрозуміла відповідь ще до того, як вона пролунала. На сцені UNIVERSUM25 він — яскравий шоумен, здатний жартувати над колегами, відпускати колкі репліки, а іноді й комічно “роздавати затрещини”, що виглядає абсолютно органічно. Стоячи у першому ряду, можна буквально надірвати живіт від сміху. Тут не лише музика — тут свобода акторського темпераменту, енергія, гра.

Локація також мала свій символізм. Museumskeller у HsD (Haus der sozialen Dienste) — колишньому Будинку профспілок в Ерфурті. За вікном +21, сонце, відчуття ранньої весни. Міха радіє подарункам з України, усміхається й професійно швидко відповідає на запитання. Здавалося б, 40 років на сцені мали б змінити людину. Але ні. Як він сам сказав: «Я все такий же Міха». І це правда. А вже на концерті стає зрозуміло — з нього виривається Mittelalter-punk, поза часом, поза віком, поза трендами.

Чому саме зараз настав правильний момент для створення UNIVERSUM25? Це була давня ідея чи спонтанне рішення?

Міха: Це точно не було спонтанним рішенням. Ідея визрівала поступово. Ми давно знали одне одного — досвідчені музиканти, кожен зі своїм бекграундом. Під час різних розмов між нами та продюсером Йоргом Умбрайтом з’явилася думка створити щось більш сучасне, з індустріальним відтінком у звучанні. Те, що спочатку було просто обміном ідей, поступово набуло конкретної форми. У певний момент ми зрозуміли, що це не може залишитися лише розмовами — це має стати гуртом. І так усе почалося.

Як це — паралельно керувати двома сильними музичними проєктами?

Міха: Це різна енергія і різна відповідальність. IN EXTREMO — це велика історія, багаторічний досвід, величезна аудиторія. UNIVERSUM25 — молодший, більш прямий і сучасний. Але я чітко розділяю ці світи, тому внутрішнього конфлікту немає.

Що ти можеш дозволити собі в UNIVERSUM25, чого не можеш у IN EXTREMO?

Міха: Якщо говорити про мене — мій, як я люблю казати, чарівний голос, — сміється, — і, звісно, стиль, це все залишається впізнаваним. Люди одразу розуміють, хто співає. Але в UNIVERSUM25 я можу дозволити собі більше прямоти, більше іронії. Можливо, тут я навіть трохи більш статичний — рухаюся не так активно, як у IN EXTREMO. Атмосфера на сцені інша, все відбувається по-своєму. Але загалом ми всі дуже веселі хлопці — нам справді весело разом, і це відчувається.

Чи бувають моменти, коли ці два світи перетинаються?

Міха: Ні. Я принципово їх розділяю. Це два окремі простори з різною естетикою.

Чи трапляється так, що музичні ідеї переходять з одного проєкту в інший?

Міха: Ні. Якщо ідея народилася для UNIVERSUM25 — вона там і залишається. IN EXTREMO має власну музичну логіку.

UNIVERSUM25 — це більш темний проєкт чи просто інший за настроєм?

Міха: Скоріше інший. Але певна темна естетика присутня. Ми знімали останні відео як ‚Gardinen zu‘, ‚Einsamkeit‘ неподалік Лейпцига — у закинутих індустріальних локаціях. Вони нагадують пострадянські простори. Я виріс у Тюрингії в часи НДР, і ця архітектура — бетон, холодні фасади — залишила слід. Можливо, це природно проявляється в музиці.

UNIVERSUM25 — це експеримент чи довгостроковий шлях?

Міха: IN EXTREMO для мене завжди номер один — ти ж розумієш. (сміється) Але UNIVERSUM25 — це не тимчасовий проєкт. Ми серйозно працюємо, тур sold out — це говорить саме за себе.

Де ти відчуваєш більше музичної свободи — в IN EXTREMO чи в UNIVERSUM25?

Міха: UNIVERSUM25 має інший статус і масштаб, тому тут більше простору для експерименту. Але свобода — це не лише про стиль, це про можливість залишатися собою. І це я можу в обох проєктах.

Що для тебе означає назва альбому ‘Die Maschinen wollen leben’?

Міха: Ми живемо в час, коли штучний інтелект уже створює музику. Машини пишуть тексти, генерують мелодії. Все більше музикантів навіть не беруть до рук інструменти. Назва — це іронія, але й певне попередження. Машини ніби хочуть жити замість нас.

Альбом — це радше попередження чи спостереження за сучасністю?

Міха: І те, й інше. Ми не повчаємо, ми просто фіксуємо те, що відбувається.

Технології роблять нас сильнішими чи поступово замінюють? Де місце людини в цифровому світі?

Міха: Світ іде в цьому напрямку. Технології підсилюють нас, але водночас можуть витісняти. Питання в тому, чи залишиться людина центром.

Наскільки для тебе важливо виконувати новий матеріал наживо якомога раніше?

Міха: Дуже важливо. Сцена — це найчесніший тест для пісні. Там одразу видно, чи вона працює.

Чи змінилася твоя роль фронтмена з роками?

Міха: Мабуть ти думаєш, що після багатьох років досвіду це має бути так, але ж ні. Я все той самий Міха.

Чи залишаються в тебе мрії та цілі після стількох років на сцені?

Міха: Звісно. Поки є вогонь і бажання виходити на сцену — є й мрії.

Наприкінці ми все ж торкнулися теми, яку сьогодні неможливо оминути, — політики та війни в Україні. Міха підкреслює, що і він, і його гурти намагаються залишатися поза політикою у творчості. Проте в особистій розмові відчувається: йому не байдуже. Він говорить обережно, з роздумами, але щиро. Каже, що світ став би простішим, якби не було певних фігур, які роз’єднують і провокують конфлікти. А втім, додає з гіркою усмішкою, історія показує — на місце одних завжди приходять інші.

Попри це, він передає слова підтримки українським фанам і зізнається, що щиро співпереживає всім, кого торкнулася війна. І в цей момент стає зрозуміло: навіть якщо музика поза політикою, людяність — поза будь-якими рамками.

Оригінал інтерв’ю англійською на сайі наших німецьких партнерів: