Reportage: Mera Luna 2004 by Taghirion

M`era Luna 2004 – the biggest gothic-industrial festival
(Hildesheim, Germany)

M`era Luna 2004 – крупнейший готик-индастриал фестиваль

Reportage by Taghirion

В моєму житті це був лише другий шварцесценовий фестиваль після Herbstnachte 2003, і перший ТАКОГО рівня. Тут одразу хочу зазначити, що порівнювати їх в принципі неможна (але що робити, коли більше немає з чим порівнювати?), на Хербстнехте приїжджають від сили 4 тисячі відвідувачів, там навіть такого поняття як backstage не існує, а з музикантами кожен бажаючий може поспілкуватись просто на вулиці. Мера Луна ж в свою чергу збирає 30-40 тисяч і купу надзвичайно відомих команд, які власне дуже дуже важко чітко поділити на розігрів і хедлайнерів. Так у цьому році за два дні на фестивалі встигли виступити ANNE CLARK, ASP, BLUTENGEL, CHAMBER, COVENANT, DE/VISION, DECODED FEEDBACK, ELIS, EPICA, EXILIA, FAITH AND THE MUSE, FIDDLERS GREEN, FIXMER / MCCARTHY, FLOWING TEARS, FUNKER VOGT, GOTHMINISTER, ICON OF COIL, IN EXTREMO, IN STRICT CONFIDENCE, L`AME IMMORTELLE, LACRIMOSA, OOMPH!, PINK TURNS BLUE, ROTERSAND, SALTATIO MORTIS, SAMSAS TRAUM, SCHANDMAUL, SOMAN, SUICIDE COMMANDO, THE COLD, THE ETERNAL AFFLICT, THE FAIR SEX, THE MISSION, THERION, TRISTANIA, UMBRA ET IMAGO, WARREN SUICIDE, WELLE:ERDBALL, WITHIN TEMPTATION, WOLFSHEIM. Зважаючи, що на час проведення фестивалю я знаходився в Німеччині, то після цього списку груп не було жодних сумнівів, я просто мушу туди попасти!

Перші враження (Ich fuhl mich unschwarz!!!)

Ось воно невеличке містечко Хільдесхайм, саме в ньому, за 30 км від Ганновера, в буквальному сенсі в аеропорту і проводиться щорічно фестиваль під назвою M’era Luna. Що таке фестиваль в аеропорту, ми мали змогу зрозуміти на протязі наступних двох днів. А означало це насамперед величезне відкрите місце і повну відсутність якого-небудь захисту від спеки. Під’їжджаємо до місця проведення і…

Джізас Крайст! Вже метрів за 150-200 від входу можна побачити такі “екземпляри”, що починаєш себе відчувати попсовиком якимось. Стало трошки сумно, вирішив обов’язково щось купити у численних палатках з одягом та аксесуарами всілякими, що згодом частково і реалізував. Можливостей придбати одяг, взуття, аксесуари і т.п. було справді дуже багато – величезний вибір плюс (відносно) недорого. Тут це називається Black Market. Були представлені як великі й відомі фірми і магазини (такі, як XtraX), так і більш дешеві та невідомі, хоча я впевнений, що останні якістю не дуже поступались, зате ціна була відчутно нижчою, а вибір не меншим. В будь-якому разі для людей, котрі не можуть пошити собі щось самі та не мають багато часу, грошей, можливостей і бажання шукати потрібне в спеціалізованих магазинах або ж замовляти по інтернету, але не хочуть носити секонд хенд (а саме до таких я і належу) варіант скупатися на фестивалях є найоптимальнішим – вбивається одразу багато зайців (і музику послухати, і групи вживу побачити, і атмосферою насолодитися, і гардероб поповнити, і т.д.)

40 тисяч, маленьке місто. Виникає логічне питання, де всі ці люди розташувалися. Не менш логічна відповідь – кемпінг. Як вже зазначалося вище, фестиваль відбувається на величезній відкритій території, тож організатори, не дуже довго думаючи, просто поділили це все на кемпінг, black market та сцени/backstage. Приємне це все-таки видовище – чорний кемпінг. Приємно бачити повсюди стильно вдягнутих людей (досі не зрозумів, як вони, ночуючи в палатках, примудряються на наступний день так класно виглядати), чути з машин навкруги який-небудь WUMPSCUT… Відчуваєш себе своїм.

Але повернімось до самого дійства.

День перший

Групи почали виступати вже об 11-й і, поки ми отримували журналістські акредитації (окрема величезна подяка stranger’у), встигли виступити FLOWING TEARS, SOMAN, SALTATIO MORTIS, THE ETERNAL AFFLICT, EPICA, ROTERSAND, UMBRA ET IMAGO, а попав я лише на останню пісеньку DECODED FEEDBACK (через що досі шкодую, бо дуже вже хотів їх побачити). Наперед скажу, що за два дні фестивалю при такій кількості народу (звичайно, переважно молоді) я не побачив не те що жодної бійки, а навіть жодної п’яної морди, що одразу змусило згадати наші масові (і не дуже) гуляння на майданах (і не тільки). Але свої мінуси всеодно були і, насамперед, це неможливість побачити все, що хотілося, через таку кількість людей, а відповідно величезні втрати часу на вході і виході в ангар (там знаходилась маленька сцена), навіть не зважаючи на те, що відстань між сценами була не більше за 100 метрів. Тож заради ASP, L’AME IMMORTELLE, IN STRICT CONFIDENCE, BLUTENGEL в цей день довелося пожертвувати більшою частиною виступів TRISTANIA, ICON OF COIL, THE MISSION, WELLE:ERDBALL, IN EXTREMO, WITHIN TEMPTATION, FIXMER/McCARTHY, WOLFSHEIM.

Виступ ASP був не дуже довгим, але енергійним і майже змусив забути про втому та неймовірну спеку й духоту. Пісні були переважно з альбому “Weltunter”, але моєї улюбленої повільної “Ruhe Vor Dem Sturm” я так і недочекався. Останньою на біс було виконано “Ich Will Brennen”, що дуже добре відповідала моїм почуттям завдяки температурі в ангарі. Загалом виступ залишив позитивні враження, але причиною було все-таки скоріш “вау, я бачив ASP live!” аніж “оце так виступ!”. Взагалі з усіх, кого я за ці два дні зміг побачити, найбільшу концентрацію другої причини мали мабуть IN STRICT CONFIDENCE та SAMSAS TRAUM (ну, ще, можливо, OOMPH!, хоч я і не поділяю стренджерового захоплення ними, але виглядали вони класно) і досягали вони цього не якимись шоу, а віддачею на сцені, випромінюваною енергією. В усіх інших переважала (нажаль?) перша причина.

Після ASP я ще зачепив шматочок виступу THE MISSION, ще раз переконався, що це абсолютно не моя музика, і став спокійно чекати L’AME IMMORTELLE. Отримав приблизно те, чого й очікував – якісний виступ, що складався частково з хітів (ну куди ж без “Life Will Never Be The Same Again”?), частково – з нових пісень. Томас на сцені супер. В принципі взагалі дуже непогано і енергійно, молодці.

Принаймні так я думав на тей момент, але потім були IN STRICT CONFIDENCE. Live група виступила з гітарою. Такої енергії як Dennis Ostermann, не випромінював в цей день на сцені більше ніхто. Справді класний виступ. Відчула це і публіка – підспівували разом майже кожну пісню, а під час “Zauberschloss” – кожне слово. Пісні були приблизно порівну з трьох останніх альбомів – “Love Kills!”, “Mistrust The Angels” та “Holy”. Ще одним дуже позитивним моментом безумовно був паралельний виступ на головній сцені IN EXTREMO. Адже завдяки йому в ангарі було не так багато людей, а відповідно і не настільки душно.

Потім були завивання WITHIN TEMPTATION та ниття WOLFSHEIM “Wunderbar, wunderschon usw.”, що нагадало мені собачку Друпі з мультика з сумною мордою і табличкою “I am happy”. Все це я мав змогу чути, ставлячи палатку. Бачити мені цього чомусь не хотілось. Моїм сусідам по кемпінгу, очевидно, теж, і ми з ними разом дружно кривляли WITHIN TEMPTATION.

Покінчивши з палаткою, я пішов подивитися на нашого славного ідола Криса Поля. BLUTENGEL виступали в ангарі, але, зважаючи на час, дихати там вже можна було досить вільно. Пан Поль стояв зі своїм улюбленим мікрофоном, котрого йому бідненькому не дали в Польщі, і співав свої веселі пісеньки. В принципі дуже непогано співав, я очікував набагато гіршого. Але все одно, краще б це був TERMINAL CHOICE.

День другий

Другий день для мене почався з того, що я спав. Проспав я всю ніч, весь ранок, WARREN SUICIDE, THE COLD, EXILIA, ELIS, THE FAIR SEX, CHAMBER і FUNKER VOGT. Хоча нє, брешу. Під час THE FAIR SEX та FUNKER VOGT я вже не спав, а вдягався, вмивався, чистив зуби і т.п. А відповідно мав змогу їх чути, хоча і не бачити. І, мушу визнати, шкодував, що не бачу, бо звучали вони, особливо THE FAIR SEX, дуже і дуже непогано.

SUICIDE COMMANDO – це весело. Дуже весело. Такий собі колобок в шортиках бігає по сцені, корчить рожі і кричить на всіх дисторшованим вокалом. Прикольно кричить. Мені сподобалось. При повній відсутності якого-небудь шоу (хоча вищеописане також цілком заслуговує на назву “шоу”) звучали вони класно.

Ангаром в цей день, після досвіду попереднього дня, було максимально пожертвувано, окрім, звісно, SAMSAS TRAUM. А виступали там цього дня PINK TURNS BLUE, SCHANDMAUL, GOTHMINISTER, FAITH AND THE MUSE, ANNE CLARK. А тому наступною групою для мене були DE/VISION. Хто сказав сінтпоп?! Дуже симпатичний гітарний виступ, я був здивований і вирішив послухати як-небудь студійні записи, бо раніше не знав про цю групу нічого окрім класифікації “synthpop”.

THERION. Я дуже сподівався, що вони не стануть робити якесь промо свого нового диска, а просто заграють хіти з “Theli” i “Vovin”. На щастя частково так і вишло. Розбавлені ніякими піснями з ніяких альбомів, такі штуки як “To Mega Therion”, “The Cults Of The Shadow” чи “The Rise Of Sodom And Gomorrah” ще більше гріли душу і примушували згадувати, що на сцені знаходиться одна з моїх найулюбленіших груп. А от виглядали вони смішно – 4 злих металіста і товста тьотя в червоному платтячку і з такою кількістю гриму, що робила її ще товщою.

Після цього були SAMSAS TRAUM – єдина група, заради якої я ще раз пішов в ангар. Оскільки я їх не те що вживу, а навіть фотографій не бачив, було дуже цікаво, як же вони все-таки виглядають, бо очікувати можна було чого завгодно. Цікавило це, мабуть, не лише мене, адже фотографів зібралося стільки, що їх довелося запускати в 3 заходи. А виглядало це так: два хлопці в “гітлерюгендівських штанях” (с), сорочках та краватках, готична дівчинка в чорному платтячку, і ше один хлопець в чомусь чорному. Соліст випромінював купу енергії, поміж піснями (та й під час пісень) встигав жартувати, кидати в людей футболками з лого нового альбома, щось кричати і всім своїм виглядом показувати якщо не манію величі, то, скажімо так, знання собі ціни і повну відсутність комплексу меньшовартості, коротше робити все те, що мене б страшенно бісило, якби це був Філіп Кіркоров, але дуже подобалось, бо це були SAMSAS TRAUM. Пісні були переважно швидкі, з “Utopia”, “Oh Luna Mein” та готик-опери. Останньою вони заспівали, як мені потім сказали, якийсь кавер на DIE TOTEN HOSEN, вийшло дуже класно. Напевне, найкращий виступ з усіх на цьогорічній M’era Luna.

Невеличкий шматочок виступу COVENANT, який я ще встиг побачити після SAMSAS TRAUM залишив лише одне враження – жахливо, мене мало не знудило від цієї музики, але “кожному своє”(с)…

OOMPH! Вдягнули якісь індустріалізовані медхалати, і почали дружно стрибати по сцені. Фотографувати їх було одне задоволення. Хороший якісний виступ з дуже хорошим звуком, професіонально. Більше тут сказати, власне, немає чого. У групи є достатньо хітів і майже всі їх вони заграли – як більш старі “Das Wei?e Licht”,”Fieber”, так і нові, в тому числі й дует з L’AME IMMORTELLE, але без самих L’AME IMMORTELLE.

Ну і останніми виступали LACRIMOSA. Більше двох років вони не давали жодних концертів і тим приємніше мені було попасти на перший з них за останній час. На сцені вони виглядали, як завжди, дуже гармонійно. Майже вся програма була побудована на моєму улюбленому “Inferno”, також по одній пісні прозвучало з “Stille”, “Elodia”, “Fassade”, “Echos” плюс “Ich Bin Der Brennende Komet” та “Alles Luge”. Все зроблено дуже професійно і правильно, але такої віддачі, як у IN STRICT CONFIDENCE, SAMSAS TRAUM чи OOMPH! нажаль не було. Але хоча враження від самого виступу і не є найкращими, їх значно покращило розуміння того, що ось вона, група з якої для мене у свій час все почалося, група, яка досі є моєю улюбленою.

Заключення

Так закінчився для мене фестиваль M’era Luna 2004. Найкращими вважаю виступи SAMSAS TRAUM, IN STRICT CONFIDENCE, LACRIMOSA, OOMPH!, L’AME IMMORTELLE. Насправді вражень набагато більше, ніж тут написано, але передати їх словами просто неможливо. Зробити я це спробував лише тому, що злий stranger мене примусив (акредитацію треба відпрацьовувати). Щоб зрозуміти, що таке M’era Luna, треба побачити це самому і я дуже сподіваюсь, що в недалекому майбутньому більше українців зможе собі дозволити відвідати це дійство, а в більш далекому, можливо, і ми будемо мати свій фестиваль такого рівня.

Text and photos by Taghirion