Присвячується Аназі.
Людина обмежена рамками свого часу. Людина може вступати у контакт лише з своїми сучасниками. Людині не посилах вступити в контакт з людьми минулого чи майбутнього. Але правда, до нас доходять «голоси» минулого: книги, рукописи, витвори мистецтва, тощо. Людина може лише зберігати пам’ять про себе для нащадків.
Людей на протязі багатьох років хвилює думка "Чи ми одні у всусвіті? ". Ну щож спробуємо розібратися.
Дослідники космосу , стараються забезпечувати космічні апарати, наглядними пам’ятками з важливими відомостями про земну цивілізацію. Політ космічних апаратів («Вояджер» і «Піонер») планувалися таким чином, що з плином часу вони повинні будуть покинути межі Сонячної системи. Не відомо що станеться з ними за тисячі років мандрування в глибинах космосу. Вчені сподіваються, що який небуть з цих між зоряних мандрівників, попаде до жителів інших світів…
На борту апарата «Піонер» установлена пластина з зображенням фігури чоловіка і жінки в масштабі розташованої за ними схеми космічного апарата. В нижній частині зображена схема Сонячної системи і шлях польоту «Піонера»., що починається від третьої планети від Сонця.
Пучок ліній що виходять з точки показує положення 14 пульсарів (космічних джерел радіовипромінювання ), визначаючих наше Сонце , як зірку системи з якої запущено апарат.
На скільки ми можем судити, життя розвивається не в надрах палаючих зірок, , а на поверхнях холодних планет. З теорії утворення зірок, витікає, що не коло кожної зірки утворюються планети . Нехай коло зірки існує декілька планет. Частина з них розташована надто близько до зірки , там за надто висока температура . Частина з них розташована надто далеко там дуже низька температура. Навколо зірки можна окреслити зону, в якій умови для життя найбільш підходять – «зону проживання» . Необхідно врахувати те, яка доля планет з умовами, що підходять для життя на яких воно справді виникає. Також необхідно врахувати, яка з цих планет , що має життя , доля тих ,на яких виникло розумне життя.
Радіоастроном Френк Дрейк вивів рівняння. Рівняння було запропоноване Др. Френком Дрейком в 60-х роках 20-го століття як спроба оцінити кількість позаземних цивілізацій в нашій галактиці котрі можуть вступити з нами в контакт. Головне призначення рівняння: дати вченим змогу оцінити кількісно параметри що визначають кількість позаземних цивілізацій, також воно тісно пов'язане із парадоксом Фермі.
Рівняння Дрейка стверджує що:
де:
N - кількість позаземних цивілізацій в нашій галактиці з котрими ми можемо сподіватись вступити в контакт
R* - швидкість формування зірок в нашій галактиці
fp - частка зірок що мають планети
ne - середнє число планет що потенційно здатні підтримувати життя на зірку що має планети
fl - на якій частині попередніх життя зароджується
fi - на якій частині попередніх розвивається розумне життя
fc - яка частина попередніх може та бажає вступити в контакт
L - очікуваний вік таких цивілізацій.
Числа запропоновані Дрейком:
R = 10/год (10 зірок утворюється в рік)
fp = 0.5 (половина зірок має планети)
ne = 2 (в середньому дві планети в системі придатні для життя)
fl = 1 (якщо життя можливе то воно обов’язково виникне )
fi = 0.01 (1 % ймовірності що життя розвинеться до розумного)
fc = 0.01 (1 % цивілізацій може і хоче встановлювати контакт)
L = 10,000 років (наближено технічно розвинена цивілізація існує 10000 років)
З рівняння і чисел Дрейка випливає N = 10 Ч 0.5 Ч 2 Ч 1 Ч 0.01 Ч 0.01 Ч 10000 = 10.
Ті, хто вірить в запропоновані доктором Карлом Саґаном більш оптимістичні оцінки параметрів рівняння Дрейка, стверджують, що розумне життя є поширеним явищем у Всесвіті. Дехто твердить, що прийнявши обґрунтовані, на їх думку, параметри рівняння Дрейка, ми із необхідністю приходимо до висновку, що наявність великої кількості позаземних цивілізацій є не тільки можливою, але «практично гарантованою». Проте опоненти принципу Фермі вважають, що у зв'язку із відсутністю доказів на користь супротивного, людство є єдиною технологічно розвиненою цивілізацією як мінімум в нашій частині Чумацького Шляху. Також вони вважають, що оскільки ми не маємо надійних оцінок для параметрів рівняння Дрейка, то його не можна використовувати як єдиний засіб для оцінки числа позаземних цивілізацій, а слід покладатись на дані, що ми їх тільки починаємо систематично накопичувати.
Наша Сонячна система, якщо спостерігати її із відстані в кілька десятків світлових років, була б дуже незвичною системою у зв'язку із величезним рівнем радіовипромінювання (спричиненого людськими радіопередачами) в іншому нічим не примітної зірки. Можна припустити що подібне випромінювання із сусідньої зірки було б відразу відзначене як незвичне також нами.
Дані радіо- та візуальних спостережень накопичувались протягом кількох десятиліть такими проектами як Озма, SETI та різноманітними проектами, що мали за мету пошук планет поза межами Сонячної системи. Досі не знайдено жодної зірки сонячного типу, котра б демонструвала незвично інтенсивне радіовипромінювання, що, схоже, свідчить про те, що ми є єдиним видом, який використовує радіохвилі у нашій частині галактики. На додаток, більшість планет виявлених поза межами сонячної системи, ймовірно, характеризуються занадто суворими умовами для розвитку розвинутих форм життя.
Прихильники теорії про наявність позаземного життя наводять наступні пояснення цим фактам:
1. Інші розумні види можуть використовувати направлені засоби зв'язку, наприклад лазери. Слід зауважити, що Земля останніми роками випромінює менше радіохвиль у зв'язку із поширенням кабельного зв'язку та супутникових передач.
2. Знайти планети із нестабільними орбітами легше.
(С) Lviv_crow
Автор висловлює подяку Вільній енциклопедії ВікіпедіЯ
Автор висловлює подяку Вільній енциклопедії ВікіпедіЯ
