Пам‘яті Девіда Лінча – Майстра Сюрреалізму та Його Кінематографічний Світ

Автор: Iryna Kalenska

Де́від Кіт Лінч, народжений 20 січня 1946 року в місті Міссула, штат Монтана, США, був видатним американським кінорежисером, сценаристом, художником та музикантом. Його батько, Дональд Лінч, працював на Міністерство сільського господарства, що зумовлювало часті переїзди сім’ї, впливаючи на формування багатогранної уяви майбутнього митця. Мати, Едвіна “Санні” Лінч, була репетитором англійської мови. З дитинства Лінч виявляв інтерес до мистецтва, що пізніше визначило його життєвий шлях.

Після закінчення школи Лінч вступив до Коркоранської школи мистецтв та дизайну у Вашингтоні, а згодом продовжив навчання в Школі Бостонського музею образотворчих мистецтв. Однак, відчуваючи нестачу натхнення, він залишив навчання та вирушив у подорож Європою. Повернувшись до США, Лінч вступив до Пенсильванської академії образотворчих мистецтв, де його захоплення живописом поступово трансформувалося в інтерес до кінематографу. Саме там він створив свої перші короткометражні анімаційні фільми, що стали початком його кінокар’єри.

У 1977 році Лінч представив свій перший повнометражний фільм “Голова-ластик”, який, попри обмежений бюджет та тривалі зйомки, здобув культовий статус серед поціновувачів незалежного кіно. Цей сюрреалістичний фільм заклав основу унікального стилю Лінча, що поєднував елементи абсурду, жаху та глибокого символізму. Наступні роботи, такі як “Людина-слон” (1980) та “Синій оксамит” (1986), закріпили його репутацію як новатора та майстра психологічного трилера.

Особливе місце в творчості Лінча займає телевізійний серіал “Твін Пікс” (1990), який став справжнім феноменом поп-культури. Загадкова історія про вбивство Лори Палмер захопила мільйони глядачів по всьому світу, а питання “Хто вбив Лору Палмер?” стало національною одержимістю. Серіал вплинув на розвиток телевізійного мистецтва, встановивши нові стандарти якості та глибини оповіді. У 2017 році Лінч повернувся до цього світу, створивши третій сезон “Твін Пікс: Повернення”, який був визнаний однією з найамбітніших його робіт.

Окрім кінематографу, Лінч був багатогранним митцем. Він займався живописом, фотографією, музикою та навіть дизайном меблів. Його любов до кави була настільки відомою, що він випустив власну лінію кави під брендом “David Lynch Signature Cup”. З 1973 року Лінч практикував трансцендентальну медитацію, вважаючи її джерелом творчого натхнення та внутрішнього спокою. У 2005 році він заснував Фонд Девіда Лінча, метою якого було популяризувати медитацію як засіб зняття стресу та покращення якості життя.

На жаль, у 2024 році у Лінча діагностували емфізему легень, спричинену багаторічним курінням. 16 січня 2025 року він пішов з життя у віці 78 років, залишивши після себе величезну спадщину в світі мистецтва та кінематографу. Його унікальний стиль та новаторський підхід продовжують надихати нові покоління митців та глядачів, а його роботи залишаються невід’ємною частиною світової культурної спадщини.

Цікаві факти про Девіда Лінча

• Ненависть до школи – Лінч вважав шкільне навчання “злочином проти молоді”, адже, на його думку, воно знищує креативність та свободу.
• Участь в інавгурації Джона Кеннеді – Як орлиний скаут, він був присутній на інавгурації президента Кеннеді 20 січня 1961 року, що співпало з його 15-м днем народження.
• Перший концерт “Бітлз” у США – У 1964 році 18-річний Лінч відвідав перший американський концерт легендарного гурту у Вашингтонському Колізеї.
• Автор коміксу “Найзліша собака у світі” – Лінч створив комікс із таким сюрреалістичним персонажем, який публікувався з 1983 по 1992 рік.
• Захоплення ізоляцією – Під час пандемії COVID-19 він зазначав, що майже не відчув змін, адже завжди вважав за краще працювати на самоті.
• Колекціонування частин тіла – Під час зйомок “Дюни” Лінч хотів додати до своєї колекції органи людини, але лікарі йому відмовили.
• Термін “Lynchian” – Його ім’я увійшло до Оксфордського словника як окремий термін, що описує його унікальний стиль.
• Щоденна рубрика “Сьогоднішнє число” – Окрім прогнозів погоди, він вів YouTube-рубрику, де витягував випадкове число дня.
• Відмова від “Зоряних війн” – Джордж Лукас пропонував йому зняти “Повернення джедая”, але Лінч обрав замість цього “Дюну”.
• Незвичайні хобі – Він створював скульптури зі сміття та інших непотрібних матеріалів.
• Власний клуб “Silencio” – У 1990-х роках відкрив у Парижі нічний клуб, натхненний сценою з “Малголланд Драйв”.
• Незавершені проекти – Він хотів зняти фільм за книгою “На дорозі” Джека Керуака, але проєкт так і не було реалізовано.
• Вплив на музику – Його роботи надихнули багатьох музикантів, зокрема гурт Rammstein, який використав кадри з “Загубленого шосе” у своєму кліпі.
• Власний фестиваль – У 2008 році в Голлівуді відбувся фестиваль “Lynch Weekend”, присвячений його творчості.
• Музичний альбом Thought Gang (2018) – Лінч, завжди надаючи музиці грандіозне значення у своїх фільмах, випустив спільний альбом із композитором Анджело Бадаламенті під назвою Thought Gang (2018), який став десятим у його дискографії.

10 найкращих фільмів та серіалів Девіда Лінча

1. “Голова-ластик” /“Eraserhead“ (1977)

Дебютний повнометражний фільм Лінча, який став культовим завдяки своїй сюрреалістичній атмосфері та незвичайному сюжету. Історія розповідає про Генрі Спенсера, який стикається з жахами батьківства у світі індустріального кошмару.

2. “Людина-слон” /“The Elephant Man” (1980)

Біографічна драма про життя Джозефа Мерріка, чоловіка з важкими фізичними вадами, який намагається знайти людяність у жорстокому світі. Фільм отримав вісім номінацій на “Оскар”.

3. “Дюна” /“Dune” (1984)

Екранізація науково-фантастичного роману Френка Герберта. Хоча фільм отримав змішані відгуки, з часом він здобув культовий статус.

4. “Синій оксамит”/”Blue Velvet“ (1986)

Нео-нуарний трилер, який досліджує темні підводні течії маленького містечка. Фільм став знаковим у кар’єрі Лінча та отримав номінацію на “Оскар” за найкращу режисуру.

5. “Дикі серцем”/”Wild at Heart“ (1990)

Романтичний кримінальний фільм, який розповідає про пару закоханих, що тікають від переслідувачів. Стрічка отримала “Золоту пальмову гілку” на Каннському кінофестивалі.

6. Серіал “Твін Пікс”/”Twin Peaks” (1990–1991, 2017) та фільм “Твін Пікс: Крізь вогонь”/”Twin Peaks: Fire Walk With Me” (1992)

Твін Пікс – культовий серіал, який поєднує детектив, мелодраму та сюрреалізм. Розслідування вбивства Лори Палмер відкриває темні секрети маленького містечка.

“Твін Пікс: Крізь вогонь” – приквел серіалу «Твін Пікс (1990-1991)». Сюжет обертається навколо останнього тижня життя Лори Палмер (Шеріл Лі), популярної учениці старшої школи у вигаданому місті Твін Пікс, і розслідування вбивства Терези Бенкс (Памела Джидлі); ці два пов’язані між собою вбивства були центральними таємницями телесеріалу.

7. “Загублене шосе”/”Lost Highway“ (1997)

Психологічний трилер, який досліджує теми ідентичності та реальності через історію музиканта, обвинуваченого у вбивстві дружини.

8. “Малголланд Драйв”/”Mulholland Drive“ (2001)

Сюрреалістична драма, яка розповідає про молоду акторку, що намагається розкрити таємницю амнезії жінки, яку вона знаходить у своєму будинку. Фільм отримав “Приз за найкращу режисуру” на Каннському кінофестивалі.

9. “Проста історія”/”The Straight Story“ (1999)

Драма, заснована на реальних подіях, про літнього чоловіка, який вирушає в подорож на газонокосарці, щоб помиритися з хворим братом.

10. “Внутрішня імперія/”Inland Empire“ (2006)

Експериментальний фільм, який досліджує межі реальності та вигадки через історію акторки, яка занурюється у свій персонаж.

Девід Лінч залишив по собі багато глибоких та надихаючих висловлювань. Ось деякі з його найвідоміших цитат:

“Просто робіть те, що любите, а що буде потім, нікому не відомо.”

“Найцікавіше, що насправді ми розуміємо набагато більше, ніж нам здається.”

“Життя має бути прекрасним, воно просто має бути сліпучо-яскравим.”

“Будьте чесні перед собою. Нехай звучить ваш власний голос. Не дозволяйте нікому маніпулювати вами.”

“Ми схожі на лампочки. Коли всередині розливається блаженство, воно схоже на світло і висвітлює все, що нас оточує.”

“День, коли ви зловили ідею, в яку закохалися, навіть маленьку, — це прекрасний день.”

“Ми думаємо, що розуміємо правила, коли стаємо дорослими, але насправді відчуваємо просто звуження уяви.”

“Секс — це двері до чогось такого потужного і містичного, але у фільмах його зазвичай зображують абсолютно пласким.”

“Я не знаю, чому люди очікують, що мистецтво має сенс, коли вони приймають той факт, що життя не має сенсу.”

“Абсурд — це те, що мені найбільше подобається в житті.”

Реакція Кайла Маклаклена та інших відомих особистостей на смерть Девіда Лінча

Після смерті культового режисера Девіда Лінча багато відомих особистостей, особливо ті, хто працював з ним, висловили свої співчуття та поділилися спогадами про спільну роботу.

Кайл Маклаклен, який зіграв агента Дейла Купера в серіалі “Твін Пікс”, написав у своєму Instagram:

“42 роки тому, з причин, що виходять за рамки мого розуміння, Девід Лінч витягнув мене з безвісності, щоб знятися в його першому і останньому великобюджетному фільмі. Він явно побачив у мені щось таке, чого навіть я сам не визнавав.”

Маклаклен також поділився спільними архівними фотографіями, підкреслюючи їхню багаторічну дружбу та творчий зв’язок.

Актриса Шерілін Фенн, відома за роллю Одрі Хорн у серіалі “Твін Пікс” опублікувала в Instagram зворушливий допис, в якому поділилася своїми почуттями та спогадами про режисера.

Шерілін зазначила, що Лінч був не лише геніальним режисером, але й наставником, який допоміг їй розкрити свій талант. Вона підкреслила його унікальну здатність бачити красу в незвичайному та створювати магію на екрані. Актриса також подякувала Лінчу за можливість бути частиною його творчого світу та висловила глибоку вдячність за вплив, який він мав на її життя та кар’єру.

Ізабелли Росселліні в її Instagram поділилася спільною фотографією та написала:

“Девід був не лише геніальним режисером, але й дорогим другом. Його творчість назавжди залишиться в наших серцях.”

Наомі Воттс, яка зіграла головну роль у фільмі “Малголланд Драйв”, зазначила, що Лінч відкрив для неї двері у світ кіно та був її наставником.

Австралійський актор Г’ю Джекман вшанував пам’ять режисера написавши у своєму Instagram:

“Втрата Девіда Лінча величезна. Неймовірний митець, режисер, філантроп і дух. Він був постійним джерелом натхнення для мене.”

Олег Скрипка, український музикант, поділився спільною фотографією з Лінчем та розповів про їхнє знайомство, підкресливши вплив режисера на світове мистецтво.

Якщо вас також цікавить і надихає особистість Девіда Лінча ми радимо вам подивитись наступні документальні фільми, які досліджують його життя та творчість:

«Девід Лінч: Життя в мистецтві» (2016)

«Девід Лінч: Життя в мистецтві»/”David Lynch The Art Life” (2016)  — документальний фільм, який пропонує унікальну подорож біографією культового та загадкового режисера Девіда Лінча. У цій стрічці Лінч ділиться спогадами про своє ідилічне дитинство, тривожні студентські роки та пошуки власного шляху в мистецтві. Фільм занурює глядача в його ранню творчість, музику та фільми, проливаючи світло на найтемніші куточки його унікального світу та допомагаючи краще зрозуміти людину і митця.

«Медитація, креативність, мир» (2012)

У цьому короткометражному документальному фільмі Девід Лінч ділиться своїм досвідом практики трансцендентальної медитації та її впливом на його творчість. Він розповідає про те, як медитація сприяє розвитку креативності та внутрішнього миру.

«Девід Лінч: Ідея диктує все (2006)»

Девід Лінч розповідає про свій творчий шлях від студента-художника до кінорежисера, від «Голови-ластика» (1977) до інтернету та «Внутрішньої імперії» (2006). Чому інтуїція така важлива, про можливість зняти «Людину-слона», чому не існує «режисерської версії» «Дюни» (1984), про натхнення «Загубленого шосе» (1997) і про те, чому він вважає целулоїд динозавром.

David Lynch: The Idea Dictates Everything (2006)

Девід Лінч: «Історії про гумку»

«Історії про гумку» – це напівдокументальний фільм, змонтований самим Лінчем. У типовій для Лінча манері режисер розповідає захопливі, маловідомі подробиці п’ятирічного виробництва фільму, аж до того, що телефонує Кетрін Е. Коулсон, асистентці режисера, загадковій «Леді з колоди» культового серіалу «Твін Пікс» (1990) і колишній дружині головного героя фільму Джека Нанса, щоби згадати старі часи.

David Lynch : “Eraserhead Stories”

МАЙСТЕР-КЛАС Девіда Лінча про творчість та кіно

David Lynch MASTERCLASS on Creativity and Film

«Лінч» (2007)

Цей документальний фільм надає глибокий погляд на процес створення фільму «Внутрішня імперія». Глядачі мають можливість побачити закулісний процес роботи Лінча, його методи та підходи до кіновиробництва.

Розповідаємо про кілька книг про Лінча, до яких захочеться повертатися з року в рік:

David Lynch. Works on Paper

Steidl, 2008

Історія мистецтва Девіда Лінча починається в 1960-х і за півстоліття з гаком обчислюється сотнями і тисячами робіт у різних медіа. 500 з них, виконані на папері, 2011-го з’явилися в книзі Фонду сучасного мистецтва Cartier і Steidl, нині рідкісній.

David Lynch. Nudes

Fondation Cartier pour l’art contemporain, 2017

Друга книга, випущена Фондом сучасного мистецтва Cartier про Лінча через десять років після тієї його важливої виставки, присвячена знімкам у жанрі ню – настільки таємничим, яких можна було б від Девіда очікувати. «Мені подобається фотографувати оголених жінок, нескінченне розмаїття людського тіла дуже захоплює, – говорив Лінч, який знімає швидше еротичну абстракцію і ніби розглядає їх через калейдоскоп. – Дивно і чарівно бачити, наскільки всі жінки різні». Понад сотню фотографій, чорно-білих і кольорових, що перегукуються з багатьма кінороботами Лінча, вийшли окремим томом 2017-го і, як і раніше, доступні у Фонді Cartier і не тільки.

David Lynch: Someone Is in My House

Prestel, 2018

Якщо перші дві книжки фокусуються на конкретних темах і медіа, ця збирає все мистецтво Девіда воєдино: малюнки, живопис, інсталяції, фотографії, а ще кадри з експериментального кіно і багато іншого. Над текстом до цього арт-фоліанта працювали американська журналістка Крістіна Маккена, вона ж біограф режисера (про це трохи згодом), і директорка Bonnefantenmuseum у Маастрихті Стейн Гьойтс.

Окрім усіх фільмів і різноманітного мистецтва, у стартовому наборі – славнозвісна книжка Лінча «Спіймати велику рибу: медитація, усвідомленість і творчість» (2006), осередок його мудрості. Продовжуйте знайомство з об’ємною автобіографією «Кімната снів», яку режисерові допомогла написати вищезгадана Крістіна Маккена, а ще відшукайте збірку з його вибраними висловами Lynch on Lynch, вперше видану 1997-го. Ця книжка об’єднала багато інтерв’ю, які Лінч давав у середині дев’яностих, незабаром після виходу «Твін Пікса» і під час роботи над «Шосе в нікуди», і була відредагована Девідом особисто.

Контент David Lynch Theater різноманітний: від страхітливих короткометражок до атмосферних випусків прогнозу погоди.