Сталеві лебеді – концерт Swans в Москві

Їдучи на концерт Swans в Москву я абсолютно не збиралася нічого про них писати. Організм просто переживає такий період, коли йому не вистачає брутальності та стресу, особливо після довгої і холодної зими. Не вистачало потужного струсу, який здатен перевернути твій маленький навколишній світ та вибити із зони комфорту. Саме це й обіцяли Arcto Promo в своїй активній промо-кампанії події. Окремою фішкою була наполеглива рекомендація зайти в аптеку та перед концертом купити там собі беруші. На відміну від інших рекламних кампанії концертів Arcto Promo ця також включала в себе безліч інтерв’ю Майкла Джири (Michael Gira), що схоже радий був поспілкуватися мало не з кожним бажаючим російським виданням. Серед таких опинились і достатньо топові – наприклад, Газета.Ru, Коммерсант, Colta, Rolling Stone, Афиша, Звуки.Ру, Lenta.Ru та інші.

Відразу хочу попередити, що я не являюсь давнім і палким прихильником Swans. І аж ніяк не являюсь адептом їх релігії та не розділяю фанатичного поклоніння Майклові. Мало того – останній альбом «The Seer», що був так розхвалений критиками, мені зовсім не сподобався. І саме на концерті я зрозуміла чому. А вдома та на вулицях в плеєрі я можу слухати лише їх дуже старі речі, які вони в давні-давні часи ще з Джарбо (Jarboe) записували – більш мелодійна та лірична творчість двох визначних музикантів.

Але повернемось до концерту. За півтора тижні до нього були взяті квитки на потяг та попереджено друзів про приїзд. Радував той факт, що концерт був запланований на понеділок – це вносило додаткові перешкоди для досягнення мети. Неочікуваним сюрпризом стало перебування в одному купе зі мною двох українських музикантів, як пізніше з’ясувалось – учасників пост-рокового гурту Krobak. Після цього почало здаватися, що мало не півпотягу людей я потім зустріну в залі клубу Tonight. А взагалі на концерті зібрались цінителі гарної музики не лише з близьких та далеких міст Росії, а й навколишніх країн. І це не зважаючи на такий, здавалося б не тусовочний день, як понеділок. Але ж Swans – це вже жива легенда, кожен концерт якої може стати останнім.

І ось він, нарешті момент істини – я під стінами клубу Tonight, який до недавнього часу ще називався Pipl та приймав в своїх стінах не один готичний концерт. Але я тут вперше і побачене трохи шокує. На годиннику трохи за восьму, а на вулиці – черга як мінімум на квартал й кінця якої я так і не побачила. Мені безмежно пощастило зустріти друзів за 3 метри від входу і приєднатися до них. Інакше б довелось мерзнути і явно не 10-15 хвилин. Тут слід зазначити, що концерт обіцяли розпочати о 20:00, а в клуб почати пускати о 19:30. Власне розкладу практично дотримались, але пропускну здатність клубу при цьому не врахували. Одного входу для такої кількості людей було явно замало. Але нарешті я вже всередині, а на сцені розігріваюча банда – Собаки Табака. Між іншим, цікавили вони мене не менше американських гостей. Про цих піонерів російського індастріелу я забагато чула, читала і бачила записів та фото, тож дуже кортіло нарешті їх шоу вживу оцінити. Дуже переймалась що не встигну, але потрапила в зал якраз на початку виступу. Нажаль очікуваного не побачила. Зате почула. Звук був пречудовий і його можливості використали всі музиканти, окрім вокаліста. Роберт явно був не в концертній формі і здавалося, що він більше захоплений зйомками публіки на фотомильницю, аніж власне текстами пісень. А за яскравим шоу певно що слід йти на їх сольний виступ. Виконали вони всього лише 4 треки, зате остання хвилина виступу була зіграна так, що врізалась буквально в фізичну пам’ять тіла – від потужності басів і грамотно налаштованого звуку в залі всередині все перевернулось і стало на місце лише після завершення виступу Swans. Саме цей момент і довів, що розігрів для такого непростого гурту було підібрано ідеально.

Публіка все підходила і підходила, розказуючи про все ще велику чергу на вулиці, зал був вже практично заповнений, а на сцені з’явились вони – Майкл Джира і компанія. Просто і без зайвого пафосу вони вийшли, почали налаштовувати інструменти і вже перші акорди змусили відвідувачів заспокоїтись та завмерти в очікуванні музичного дива. До речі, саму публіку хочу відмітити окремо – ще ніколи я не бачила стільки правильних людей в одному місці. Практично відсутні були особи з поглядом штибу «що я тут роблю?» і велика частина людей були явно не юного віку. Якраз під стать гурту з тридцятирічним музичним досвідом.  

Особливою розвагою на великих та маленьких концертах відомих виконавців для мене є спостереження за слухачами. Часом це буває не менш цікаво, аніж дивитися на самих лише музикантів на сцені. А тут спостерігати було за ким – не надто великий зал клубу був забитий вщент, ходити було практично нереально, а найбільш вразливі гості взагалі слухали концерт з холу. Оцінити кількість людей мені було складно, але кажуть, що саме приміщення Tonight розраховано приблизно на 2000 чоловік. Певно, що десь так і було. Добра половина з них були схожі на релігійних фанатиків – з палаючими очами, відкритими вухами та серцем вони сприймали відверто зачаровуючі мантри Джири і без перебільшення було схоже, що ось саме зараз в цей момент вони пізнали щастя. В своїх відгуках про концерт в соцмережах саме так і писали, називаючи це «одкровенням», «очищенням», «пеклом» та іншими не менш прекрасними епітетами. Були й такі, що не витримували потужності звуку і таки всовували у вуха завчасно підготовані беруші, або ж зовсім покидали зал, щоб провітритись, випити алкоголю та поспілкуватись з собі подібними. Були навіть ті, хто фактично впадав в транс та зовсім відключався від навколишнього світу. Таких було небагато і розуміюча публіка дуже намагалась чемно не затоптати їх. Та байдужим там не міг залишитись ніхто.

Трекліст концерту:

1. To Be Kind
2. Mother of the World / Screen Shot
3. Coward
4. She Loves Us
5. Nathalie
6. The Seer / Toussaint Louverture Song / Oxygen

А «лебеді» були прекрасні та незабутні… Півгодинні треки викликали в голові думки «коли ж це нарешті скінчиться?», але як тільки завершувалися, то хотілося ще і ще. Загалом майже тригодинний виступ пролетів дуже швидко і здавалося, що ось вони ж мають грати ще, вони ж обіцяли так багато – але ні, покинувши сцену на біс так і не вийшли. Хоча, на диво, публіка їх і не надто кликала. Вимагати більше від Джири «російські діти» (як він сам назвав всіх тих, хто зібрався в залі) не наважились. Та догодили вони всім – старих шанувальників доводили до екстазу давнім треком «Coward» 28-річної давності, нових, що повелись на думки критиків, треками з останнього альбому. А тих, хто ще не визначився в яку категорію шанувальників себе записувати, зваблювали зовсім новими речами. Мантри іспанською, лозунги французької революції, Михайло Булгаков, як представив себе Джира в фіналі, вигуки «Ррррусь!», відвідувач, що дуже схожий на актора Вертинського, який розказував мені, що більше людей, ніж в Росії, Swans не збирають ніде в світі, практично весь альтернативний російський бомонд, автографи та подяки від всієї команди (суворі дядьки на сцені поза нею виявились дуже милими та позитивними) – все це було там, в одному залі клубу Tonight вечором 18 березня 2013 року. І, як зізнались Arcto Promo, це була найяскравіша подія за всю їх історію. Браво, так тримати!