Demon est Deus Inversus, або український готик-метал

Сьогодні, коли українська сцена просто захлинається від потоку поп-музики та примітивної альтернативи, досить важко не розгубитися у цьому розмаїтті і знайти щось дійсно якісне – для душі. Не зважаючи на це, з кожним роком з’являються нові виконавці, які варті уваги. Таким гуртом щиро вважаю „Inversus”. Я відкрила їх для себе в 2007 році на „One cold winter night…”, що відбувалася в пивному клубі „Майдан” у м. Луцьку. Сподобалися з першої пісні і досі слухаю їх із захопленням. Вірю у те, що „Inversus” заявить про себе і на світовій дарк-сцені.

* Розкажіть про ідею створення гурту?

Відпочатку існувала ідея створення гурту із досить важким  звучанням котрий мав працювати в стилі black metal, мабуть це сталось через те що певна частина теперішнього і минулого складу Inversus (а саме, вокал, бас та екс-гітара) в різні періоди своєї творчої кар’єри брала участь у такій команді як Vicious Delight (symphonic black metal), котра, на жаль, через постійну ротацію музикантів та відсутність потужної ідеї розпалась через декілька років свого існування. Трохи поексперементувавши у даному напрямі ми все таки вирішили спробувати зробити музику не стільки агресивною та обмеженою якимись стилістичними рамками, скільки різноманітною та цікавою для будь-якого пересічного слухача. Так ми поступово прийшли до того стилю в якому зараз граємо і плануємо працювати надалі.

* Що означає назва?

Назва є частиною відомого окультного вислову «Demon est Deus Inversus” (від лат. «Диявол є перевернутий Бог») взятого із відомої книги Е.П. Блаватської «Таємна доктрина». Спочатку гурт мав назву Deus Inversus (а саме «Перевернутий Бог»), але згодом приставка Deus якось сама собою відпала, до того ж цьому посприяли певні недосвідчені особистості з котрими довелось працювати, які чомусь ніяк не хотіли вірно писати назву гурту в афішах та анонсах. Лишився Inversus про що ми ні в якому разі не жалкуємо.

*На якій музиці зростали та на кого рівняєтесь?

Баст: ну взагалі-то в музичну металеву культуру мене привів мій перший гурт через симфонічний та тру блек, це була музика – Dimmu Borgir, Cradle of Filth, Catamenia, Immortal, Satyrycon, Old man’s child. Згодом я плавно перейшла на легшу і більш мелодійну музику. Наразі мої вуха споживають переважно фінський метал, особливо полюбляю команду Charon, окрім них, ще Poisonblack, Sentenced, Tarot, Nigthwish, Poets of the Fall, FinnTroll, Anaphema тощо. Хоча, якщо чесно мої музичні вподобання досить широкі та різноманітні, можу слухати все починаючи із Bjork і закінчуючи Rotting Christ, головне щоб музика торкала душі та була професійно зіграною. 
Навряд чи  можна назвати якусь конкретну команду на яку ми рівняємось чи з якої беремо приклад. В будь якому разі ми працюємо над створенням власного неповторного звучання та іміджу. Звісно в публікаціях нас порівнюють із Within Temptation, але на мою думку та людина котра чула хоча б більшість нашої музики зможе зауважити що таке порівняння є великою помилкою.
КакоДемон: улюблені з дитинства гурти це – Deicide, Abba, Death, Opeth, Carcass, Soilwork, Arch Enemy, In Flames, Metallica, Iron Maiden, My Dying Bride, Six Feet Under, Kataklysm, Pink Floyd, Queen. Отже, як бачте вподобання є дійсно досить різноманітними 
Юрій:   В мене все почалося з Pink Floyd, який батько мені ставив, коли я був ще у маминому животику (не жарт). Саме тому, послухавши цю музику кілька років по тому – мені здалося, що я чув її все своє життя (це насправді дивовижно)! Перше, що почав слухати з музики в своєму “свідомому” житті – неповторний по цей час – гурт Queen. Як зараз пам’ятаю себе в 10 років, слухаючим Greatest Hits з неперевершеним голосом Freddie Mercury! Пізніше, почувши всі альбому – зірвало дах назавжди! 
З насолодою почав слухати Pink Floyd, Deep Purple, Uriah Heep та Led Zeppelin (про останнє – окрема розмова). Доволі довго не сприймав Black Sabbath, та коли розжував – зірвало вже і без цього зірваний дах. Справжнім відкриття став гурт Yes. Такої чудової, і при цьому – складної для сприйняття та виконання музики, не чув навіть по цей час (якщо Ви подумали про Dream Theater – то я саркастично посміхаюся).
На прохання перелічити найбільш цінну для мене музику, я скажу наступне:
“Мої музичні вподобання – це: Queen, Pink Floyd, Led Zeppelin, Black Sabbath, Deep Purple, Rainbow, Uriah Heep, Genesis (але без Колінза), Dio, Yes, Kingdom Come та багато інших… Еталоном вокалу вважаю Freddie Mercury та Sarah Brightman. Еталону гітари для мене не існує, а от еталоном гітарного звучання вважаю Fender та Gibson”.
Із сучасних гуртів хочу звернути увагу на наступні: Within Temptation, Dark Moor, HIM, дещо з інструменталу Nightwish, Apocaliptica, System of a Down, дещо з Lacuna Coil та ін. Зважаючи на це, – мій особистий стиль гри формується на грі та звучанні гітар вище перерахованих гуртів. Особливо мені подобаються рифи Tony Iommi та звучання його інструменту.
 Як вже можна зрозуміти – слухаю я переважно “класичну” музику і не вважаю себе через це занудою чи снобом, а навпаки – пишаюся своїм музичним смаком! Справа в тому, що такої віддачі я зовсім не знаходжу в сучасній музиці, а шукаю я досить старанно, слухаючи майже все, що з’являється. Дуже хочу коли-небудь помилитися, знайшовши те, що мене вразить по-справжньому.
Олександр (alein)Ейне:  зростав на музиці різних напрямків, мабуть тому зараз не маю якихось забобонів стосовно стилів, які не слухаю на даний момент. Коли почав свідомо обирати що слухати, багато слухав Queen. Перераховувати групи, які справляють на мене враження можна дуже довго, мабуть найбільший вплив на мою творчу діяльність також мають фінські колективи, такі як Charon, HIM, Entwine, Poisonblack, останнім часом слухаю багато н’ю-металу, із найулюбленішого – 30 Seconds to Mars, Disturbed. Також значний вклад в формування моїх музичних смаків внесли Rammstein, Oomph! та Apocalyptica.

*Що дає вам музика? Це засіб самовираження чи засіб показати всім чого ти вартий?

Баст: Музика багато чого значить в моєму житті, я не бачу сенсу життя без неї. Я відчуваю себе якимсь звуковим наркоманом, в мене стається поганий настрій якщо під боком не має програвача чи плеєра, або якщо довго не маю можливості співати. Мій батько добру частину життя сам музикував, Об’їхав майже все СНГ із своїм джаз-бендом, однак поринувши у цю клоаку творчого суспільства і в певний момент свого життя відрікшись від нього, він був пізніше категорично проти того, щоб я займалася музикою. Проте гени все-таки взяли своє, я почала співати.
Inversus – це більше ніж спроба самовираження, ми усі збираємось і приносимо у творчість частинку себе, залишаємо свій відбиток на музиці. Ми не женемось за блискавичною популярністю, за натовпом фанатів, ми просто робимо те, що ми робимо і отримуємо від того задоволення. Нехай в нас буде лише однин чи два слухачі, але такі, котрим насправді буде подобатись наша музика.
КакоДемон: Музика насправді – невід’ємна частина життя. Так би мовити симбіоз з емоційним станом. 
Юрій: – Це самовираження… Ні – це життя. Одна відома людина сказала: “Музика займає в житті людини вагому частину…”. Для мене це дуже велика і дорога частина! Граючи музику, я намагаюся поділитися тим, що для мене дорого з іншими.   
Олександр (alein)Ейне: Музика для мене – улюблена справа, спосіб творчого самовираження та отримання дійсно незрівнянно позитивної енергетики під час концертів)

*Чого чекати від гурту найближчим часом?

Баст: Найближчим часом, а саме до осені ми думали засісти у себе на базі та зайнятись новою програмою, та новими піснями. Будемо трохи відходити від пережитків минулого та рухатись в сторону україномовних текстів та більш драйвової музики. 
Олександр (alein)Ейне: Завдяки використанню попередньо підготовлених плейбеків аранжування тепер не обмежуватиметься можливостями живого виступу музикантів, що дозволить використовувати допоміжні партії та звукові ефекти, котрі збагатять та зроблять концертний саунд більш різноманітним. 
Юрій: Чекайте зовсім іншої музики. Кращої музики. Активної діяльності. Сюрпризів. Успіхів!

Varvara Cherezova on Июнь 11, 2008