IGNEA: THE SIGN OF FAITH

Author: Iryna Kalenska

 Гурт Parallax який пізніше отримав назву IGNEA був створений в Києві в 2011 році. Це була перша українська група, яка воліла грати метал в східній стилістиці. Однак гурт не обмежив себе вузьким напрямком, в їх музиці можна почути елементи симфометалу, прогресиву і інших сучасних піджанрів металу.

У 2013 році на студії Morton, доволі відомої в українському метал-середовищі гурт записав свій перший EP, який отримав назву Sputnik. В 2015 році IGNEA випустила нову роботу під назвою Alga, названий на честь військового призову кримськотатарського народу та записана в супроводі з повним симфонічним оркестром. Ця пісня – підтримка кримчан, які захищають свою землю. Протягом року, відео зібрало понад мільйон переглядів на YouTube. А 16 лютого 2017 року вийшов перший повноцінний альбом гурту під назвою “The Sign of Faith”. Саме про цю значну подію для музикантів, а також про історію створення гурту, та свої плани на майбутнє розповіли нам Хель Богданова (vocal ) та Євген Житнюк (keys).

Кому належить ідея створення гурту IGNEA? З чого все починалося? Як часто змінювався склад?

Євген: Все почалося з намагань грати щось у стилі раннього Moonspell десь у 2009 році, тоді й почав збиратися перший склад. З того часу змінилося все — жанр, музиканти, підхід, сама музика, але фактично це той самий гурт. До цього часу кожен музикант гурту крім мене мінявся десь тричі, здається…

Чому саме oriental metal? Як ви прийшли до цього музичного стилю?

Євген: Тому що подобається, це незаїжджено у нас, і, що найголовніше, це не паган-щось-там-фолк, який грають 75% українських гуртів і від яких вже просто мутить. Просто для наших країв це екзотика, і є де розгулятися, крім ще пари гуртів ніхто нічого не робив у цьому напрямку.

Як відомо 16 лютого цього року у вас вийшов новий альбом «The Sign of Faith». Як пройшла його презентація? І як по-вашому сприйняли новий альбом слухачі?

Хель: ми не робили гучної презентації, а натомість провели її у колі друзів, тих, хто допомагав нам у нашій творчості, а також деяких музичних ЗМІ. Я вважаю, що вечір був дуже душевним, і саме таким ми його планували. А сам новий альбом сприйняли дуже добре. Враховуючи, що у нас майже вся аудиторія закордоном, то там на альбом чекали і пів-тиражу дисків ми продали ще під час передзамовлення. А найбільш популярна реакція від українців: «Нічого собі, я не знав, що у нас є такий гурт!». І звісно ж, ми ще продовжимо промо альбому за допомогою концертів, які відбудуться цього року. 

Хто в гурті пише тексти для пісень? Чим обгрунтований вибір певних тем для написання? Адже, наприклад, у вас є композиції і проти тероризму, і метал балада про зречення від своєї віри. Досить серйозні «меседжи».

Євген: Трохи пишу я, трохи Хель. Вибір нічим не обґрунтований — що в голові крутилося, те і написали. У нас немає якого-небудь ліричного концепту чи плану, про що буде та чи інша пісня.

Хель: А те, що в голові крутиться, переважно спричинено або навколишніми подіями, або внутрішніми переживаннями, або ж тим, що нас надихає. Це може бути будь що, навіть картина або стаття на Вікіпедії.

Зараз в деякому сенсі модно відмовлятися від фізичних CD. Як ви до цього ставитеся? Чи є у вас профіль на Soundcloud, наприклад?

Хель: на мою думку, треба мати і цифрові і фізичні релізи, щоб таким чином охопити якомога ширшу аудиторію. Я колись задля інтересу проводила опитування серед наших фанатів, щоб зрозуміти, як і де вони слухають музику. Зрештою, як я і думала. В усіх різні вподобання, навіть серед платформ для прослуховування цифрової музики. Тому наша музика доступна на всіх можливих стрімінгових сервісах, типу Apple Music або Spotify, на крупних онлайн-магазинах, таких як Amazon, Google Play, iTunes, і звісно ж, на дисках. Наскільки мені відомо, саме рок та метал музика найбільше продається на фізичних носіях. Люди або принципово продовжують їх слухати, або ж просто колекціонують, підтримуючи таким чином музикантів.

Якби ви могли записати спільний з ким-небудь трек для наступного альбому, з ким би ви мріяли це зробити?

Євген: Мрія №1 була — це стара пісня Firebird з 100%-им вокалом Томі Йоутсена з Amorphis. Але він про нас не знає, так що поки я тільки мрію 🙂 А так у нас насправді немає таких планів чи мрій. Звичайно, було би круто зробити якусь живу програму з оркестром, але не в Україні: у нас, нажаль, це нікому не потрібно, дуже низький рівень оркестрантів, відсутність технічного забезпечення для цього, ну і просто людьми це серйозно не сприймається. Хоча ми можемо зробити бомбезну програму для оркестру, я можу її заранжувати і може, навіть, диригувати. Але… точно не в цьому десятилітті.

Де і як ви вчилися грати на музичних інструментах/вокалу?

Хель: я закінчила музичну школу за фахом гри на класичній гітарі і навіть певний час була соло гітаристкою. Але потім через певні проблеми зі здоров’ям і тим фактом, що мене завжди просили щось поспівати, плавно повністю перейшла на вокал. Спеціально співати не вчилася, хоча дуже хочу знайти викладача, який би розвивав мою техніку. Дмитро, наш гітарист, — єдиний професійний музикант. Він цього року закінчує консерваторію, грає на фортепіано та органі. Євген нічого не закінчував і навіть не має музичної грамоти, але це не заважає йому писати партії для всього оркестру. Саша і Ваня також самоучки. 

У вас дуже оригінальні музичні відео. Хто допомагає вам реалізовувати ідеї, процес зйомок?

Євген: Відео «Şeytanu Akbar» робила талановита режисерка з Одеси Маша Горульова. Це 100% її робота і ми не брали в ній ніякої участі, просто надали текст та пісню. З «Alga» ситуація трошки інша: ми записували оркестр на пісню і вирішили це якісно відзняти на відео, ну і це вилилось в якусь подобу кліпу. Це не було передбачено, ми до цього не готувалися, ми правда не дуже любимо пісню (просто трохи виросли з неї) і ще менше ми любимо кліп, але півтора ляма переглядів це півтора ляма переглядів 😀

Чим ще цікавитеся крім музики? Які у вас хобі?

Хель: В мене хобі завжди змінюються. Я займалася фаєр-шоу, хочу знову відновити це. Я працюю маркетологом в IT-індустрії, тому також цікавлюся цими темами. Задумуюся про те, щоб освоїти програмування. Люблю спорт, але на це, на жаль, ніколи не маю часу. Подорожі та книжки — це те, що залишиться завжди зі мною, напевне. 

Євген: Sustainable mobility, авiацiя, «зеленi» технологiï. А ще я трохи готую, якщо дуже попросити 🙂 

Як вам бачиться сьогоднішня ситуація в сфері музичного бізнесу? Чи легко українській метал-команді завоювати шанувальників за кордоном і гастролювати?

Євген: В Україні «важкого» музичного бізнесу немає. Крапка. Виїхати закордон — дуже легко. Але потрібно розуміти те, що 99% наших гуртів для Європи це повний «проходняк», як би ми тут себе не обожнювали. Кожного разу як хтось із моїх знайомих їде в тур по Європі я подумки ставлю їм запитання: «Ось ви з’їздили в євротур. І що тепер?», і я правда дуже боюсь того моменту, коли я буду сам собі відповідати на це питання. Виїхати закордон дуже легко, а от виїхати так, щоби в цьому був сенс, щоб з цього щось вийшло — дуже важко.

Які у вас творчі плани на найближчий час? Чи плануєте тур або взяти участь у музичних фестивалях цього літа?

Хель: Найближчим часом ми виступимо у Харкові, Києві та Тернополі, а потім завітаємо на декілька фестів, таких як Rock Area (Чернівці), Black Sea Metal Fest(Іллічівськ) та Тарас Бульба (Дубно). Ці всі виступи ми назвали міні-туром під назвою «The Tour of Faith». Плануємо випустити декілька відео на пісні з нового альбому. Насамкінець, якщо все вийде, ми все-таки спробуємо виїхати за межі України цього року, над цим зараз працює наше букінг агенство. Сподіваємося, що у нас все вийде, адже наші фанати щодня питають, коли ми вже перетнемо кордон та приїдемо в ЄС. Побажайте нам успіху 😉