header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (0 добавлено)

Літературна медитація Гессе (за романом «Сіддхартха»)

Lena on Март 06, 2014

Шукай себе. Пізнай себе. Стань Буддою. Ні, стань собою.  Про це говорить, просить, кричить Германа Гессе у романі «Сіддхартха».

Відразу хочу запевнити: перша асоціація після знайомства із заголовком твору хибна, адже це не книга про життя чи шлях легендарного засновника буддизму Сіддхартху Гаутаму (більш відомого як Будда). Це роман про пошук Будди в собі.

Чому ж Гессе все ж називає головного героя ім’ям духовного вчителя? Так, у романі присутній «справжній» Будда, та він лише говорить із Сіддхартхою. Хоча Сіддхартха і  не сумнівається у правильності вчення Будди, він відмовляється від досвіду Гаутами: у Сіддхартхи має буде власний шлях і власний досвід. Кожен стане Буддою, кожен досягне просвітлення, але шлях у кожного особливий, неповторний, свій. Загалом, Гессе дуже вдало будує алегорично-символічний ореол навколо роману завдяки цікавому прийому: він надає героям твору імена відомих гуру індуїстської та буддистської традиції. Наприклад, друга головного героя він називає Гаутама (одне з імен Крішни), паромник, який потім стане справжнім вчителем для Сіддхартхи, отримує ймення Васудева (саме так звали батька Крішни). І це не випадково, адже кожна людина здатна досягнути просвітлення, усвідомити себе, повторити подвиги божеств.

Шлях Сіддхартхи у дечому нагадує шлях кожної людини; шлях одвічного пошуку; шлях радощів та розчарувань. Цей молодий брахман прагне знайти Атмана, той єдиний Абсолют, який є священною сутністю Всесвіту. Але з часом Сіддхартха розчаровується в ритуалах та обрядах, так він стає саманом. Тепер він  вбогий філософ-аскет, який і надалі живе однією мрією – пошуком істини.

З часом все змінюється, і скромний відлюдник перетворюється на ненаситного багача. Веселе, безтурботне, розкішне життя захоплює його, та не дарує нічого, окрім спустошення: любовні втіхи не наповнюють душу теплом, смачні страви обтяжують шлунок, а за гроші неможливо купити істину.

Сіддхартха шукає новий шлях, нове вчення, нового гуру. Цього разу ним стає не просвітлений бодхісатва, не божество, а звичайний паромник Васудева, який вчить Сіддхартху слухати… річку. Саме ріка та зустріч з Васудевою рятують його від самогубства. Сіддхартха вчиться, заспокоюється і нарешті розуміє: «…вода все тече й тече, тече без упину, а проте постійно перед очима, постійно, всякчас та сама — й усе ж таки щомить інша!». Так і людське життя: тече, захоплює, бентежить і щомиті метаморфозується.

Цікаво, що у романі філософія Гессе переплітається з ніцшеанською теорією розвитку людини. Ніцше вважав, що людина здатна пройти три етапи  на шляху розвитку: верблюда, лева і дитини.

Спочатку будь-яка людина - верблюд. Вона накопичує в собі знання, як верблюд запасає воду для подорожі. Таким ми бачимо Сіддхартху на початку роману. З часом людина вбирає стільки знань та досвіду, що стає революціонером – левом. Лев все заперечує. Це Сіддхартха під час розкішного та багатого життя у місті. Але, зруйнувавши все, лев розуміє, що цей шлях теж не привів до щастя, він знову перевертається і стає дитиною: «Стільки глупств, стільки вад, стільки оман, стільки відрази, розчарувань і горя довелось подолати, аби знову стати дитиною й почати все спочатку!». Тепер він живе сьогоденням. Тепер він не залежний від минулого та майбутнього, від правил та заборон. Тепер Сіддхартха пізнав життєву мудрість; його серце заспокоїлось і розум втихомирився.

Увесь роман нагадує суцільну медитацію, легку та прозоросерпанкову… Це своєрідна літературна мантра, яка ллється тихо та спокійно; яка заворожує і чарує…



1516 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всего 4 голосов)
comment Комментарии (0 добавлено)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Igor


Корреспондент, рецензент (пробный период)