Reportage & Photo: Blackfield 2014, або мій перший величезний готичний фестиваль

Не зважаючи на свій більше, ніж 10-річний готичний стаж, вибратись на справжній великий готичний (та ще й німецький) фестиваль я спромоглась лише зараз. Можливо не в останню чергу тому, що не дуже люблю великі зібрання людей і формат нашого клубного однодобового фестивалю “Діти Ночі” мене цілком задовольняв у річній потребі дарк-музики та спілкування. Але цього року зірки склались так, що річну дозу своєї музики я отримала поблизу Дортмунду, в невеликому містечку Гельзенкірхен в кінці червня.

Blackfield – один з великих німецьких готичних фестивалів, що проводиться в амфітеатрі Gelsenkirchen на березі річки. Цього року мав триденний лайн-ап, який охоплював різні жанри готики – від фолку до електроніки та вдовольняв смаки різних відвідувачів. Хоча зрештою відвідувачів зібралось не так вже й багато – всього лише тисяч 6 (порівняно з тим, що минулих років було до 10). Як кажуть самі відвідувачі та організатори подібних подій в Німеччині, одні й ті ж обличчя що на сцені, що під нею, вже трохи набридли. Воно й не дивно з такою кількістю тематичних подій – адже там мало не щотижня проводять фестивалі, вечірки та концерти. А гучних імен, здатних зібрати тисячі шанувальників темної сцени, не так вже й багато.

Ми з нашим офіційним фотографом Українського Готичного Порталу, а цього разу ним була Daria Tessa, прибули на місце ввечері в четвер, за день до початку фестивалю. І вже за вечерею в готелі під футбольний супровід зустріли перших музикантів та організаторів, переважна більшість яких теж розміщувались в цьому ж готелі.

Перший день фестивалю стартував о 4 годині вечора і прибули ми туди точно до відкриття дверей. Хоча сумувати під зачиненими воротами там не довелось певно нікому – частина готичних магазинів та барів розмістилась до офіційного пропускного пункту на фестиваль та відкривалась раніше. Певно, що люди, які розмістились в наметовому містечку тут же, почали прибувати ще зранку, тож всі зручності були для них і не треба було їхати в місто для того, щоб хоча б пообідати. Ну а музична  програма почалась майже за годину – все ж таки нікому не хочеться виступати перед пустим місцем.

Коли на сцені ведучий оголосив перший гурт Austerity Complex, то перед нею вже було кілька сотень слухачів, які почали активно підтягуватись поближче. Танці та активна підтримка виступаючих була буквально з першої пісні. Після їх виступу 15 хвилинна пауза і наступними на сцену піднялись Feuerschwanz. На рахунок пауз між виступаючими, слід зазначити, що місцями (між хедлайнерами) вони були навіть завеликі. Хоча це ніяк не заважало насолоджуватись фестивалем – можна було відвідати магазини, бари, знайти поїсти чи просто поспілкуватись з людьми і при цьому не пропустити виступ жодного гурту (на що часто нарікають в інших фестивалях з кількома сценами). Але повернемось до німців Feuerschwanz. Вони порадували яскравим шоу, запальною музикою, фанами, які прийшли у шотландських спідничках на кшталт вокаліста, але найбільше всього нашу українську команду на фестивалі вони порадували табличкою зі словами “LA-LA-LA LA-LA-LA”, яку в приспіві однієї з фінальних пісень носила по сцені учасниця гурту у відвертому костюмі з лисячим хвостом. Однозначно хороший гурт. Після них сцену зайняли Gothminister. Шоу різко змінилось і після лицарів сцену заполонили зомбі. Влаштували гарне шоу і добряче розігріли публіку. Знову пауза на спілкування і на сцені двоє звичайних чоловіків в чорному – Namnambulu. Непоганий сінтпоп, але з шоу після двох попередніх гуртів вони явно програли. Взагалі цей гурт трохи дивно виглядав посеред більш фолкових колег цього дня. Хоча може просто для різноманітності. До речі, публіка першого дня теж одягалась під стать музиці – окрім “шотландців” можна було помітити і лицарські обладунки, і середньовічні сукні. Ситуацію з шоу виправив наступний учасник – гурт Saltatio Mortis. Яскраве шоу, харизматичний вокаліст, що влаштував на сцені напівстриптиз, гарна музика – запорука шаленої радості та підтримки публіки. Заслужено стали співхедлайнером першого дня. А останніми на сцену вийшли Schandmaul. Гарне шоу, теж з волинками, скрипками і взагалі різноманіттям інструментів поставило заключну крапку на живих виступах першого дня. На нічну афтепаті ми не залишались, бо дуже вже хотілось відпочити перед наступним днем, адже він стартував вже з 11 ранку.

Ми страждаємо пунктуальністю і вже об 11:00 були на території фестивалю. Пунктуальністю ще нас змусили постраждати й іспанці Terrolokaust, які відкривали музичну частину другого дня. “Їх не можна пропустити” – сказала Daria і я повірила. Дійсно хороші і дуже симпатичне тріо відіграло, як на мене, замало, але враження про себе склало в позитивному ключі. Все-таки електронну музику я люблю більше, ніж фолк. Наступні Orange Sector і знову два чоловіки в чорному на сцені. Не запам’ятались ні разу. Slave Republic запам’ятались. І не в останню чергу тому, що тут їм на сцені допомагав зовсім маловідомий Daniel Myer. Далі – Torul – електро-сінт-поп зі Словенії. Чесно, вдома слухати цікавіше, аніж на сцені. В якості фонової музики. Їх замінили The Other – хоррор-панк, як вони самі себе називають. З шоу вже стало цікавіше, зомбі на сцені були присутні. Після них вже почався справжній “зірковий” вечір – з виступу Diorama. Душевна музика готичної юності і симпатичний Torben Wendt – розумієш чому серед їх фанів стільки юних готичних красунь. The Beauty Of Gemina додали року до цього свята електроніки. А ще один харизматичний вокаліст Michael Sele зробив чудове шоу. Не була їх особливим фаном, але зараз з задоволенням можу переслухати альбомчик-другий. Три наступні хедлайнери, вже не просто зірки, а монстри – Diary Of Dreams, Front Line Assembly та VNV Nation (саме в такому порядку). Були чуті не вперше (двоє в Києві на наших фестивалях і FLA в Москві), але задоволення від того менше не стало. Не буду сильно розсипатись в компліментах, додам лише, що особливо улюблених FLA знову почути так швидко і не сподівалась. Часом життя робить приємні сюрпризи. Після такого насиченого і довгого дня на афтепаті вже елементарно не вистачало сил – їх ще треба було зберегти для дня заключного.

Останній, третій день фестивалю, стартував теж об 11 ранку. Публіка підтягувалась більш в’яло, ще не всі відіспались та привели в порядок свої костюми, а гурт RROYCE вже почав свій виступ. Вони замінили Herzfeind, які на фестиваль не доїхали. Вирізнитись на фоні інших їм допомогли червоні сорочки (готи носять й інші кольори крім чорного!) та вихід в публіку від вокаліста. Під час виконання останніх пісень він обійшов мало не весь амфітеатр та з задоволенням позував фотографам з фанами. Далі милі хлопчики з Formalin порадували зовнішнім виглядом, але не можу сказати, що й музикою. Просто фон, який навіть не запам’ятовується. Вокаліст наступних Legend теж більше чіпляв напівстриптизом. Якісна електроніка, але без надмірної хітовості. Зате вирізнились політичними вподобаннями Tyske Ludder. Одну з пісень вокаліст виконав в масці Путіна, розмахуючи російським прапором, по якому в кінці потоптався. При цьому наспівуючи “ми їдем на танках”. Як потім розказали знаючі люди – вони не вперше торкаються політичних тем у свої творчості та вже якось згадували ізраїльський конфлікт. Вокаліст наступного гурту Heldmaschine епатував публіку футуристичним костюмом, намагався виглядати та співати дуже рамштайноподібно. Місцями вдавалось. А після них на сцену вийшов маловідомий Daniel Myer з проектом Haujobb. Відразу скажу, що саме він був моїм must see цього фестивалю. Все дуже добре, але трохи не фестивальна у нього музика. Більше підходяща до клубних концертів. Хоча це лише моя власна думка… Фаном Megaherz я не є, але важкий рок після переважної більшості сінтпопу сприймався чудово. Достойні бути хедлайнерами. Зате наступні артисти Anne Clark feat. herrB викликали більше незрозумілості. Їх виступ виглядав скоріше як данина 30-річній кар’єрі самої Anne та особливого ентузіазму публіки не викликав. Здається вони навіть до кінця не виступили – поки ми відійшли за їжею, музиканти на сцені вже почали готуватись до наступного гурту. Ними стали Fields Of The Nephilim. Ще одні древні готи часів вже навіть не юності, а дитинства. Приємно було послухати з певною мірою ностальгії, але великим їх фаном я після живого виступу так і не стала. Але чудовий вигляд 50-річного Carl McCoy та класична готика з часів її зародження зробили прекрасне шоу. І на завершення фестивалю на сцені з’явився величезний банер з метеликом – почалось шоу ASP. Ще одні мої must see. Люблю їх давно, з їх хітами пов’язані чудові спогади і ось нарешті я побачила їх концерт, нехай навіть в рамках фестивалю. Чудовим було все, а особливо останній хіт – Ich will brennen. Шкода обійшлося без моєї улюбленої Demon Love, але я сама чудово розумію, що не зовсім це концертна пісня.

Отже, фестиваль завершився і величезну готичну галочку в моєму персональному альбомі поставлено. Не скажу, що стала великим фаном і тепер хочу відвідати всі, але не відмовлюся від ще одного – з гарною компанією та улюбленою музикою. Ну і ця подія ще раз нагадала про власну сутність і про те, що “перерости готику” це не мій шлях.

Безмежно дякую за це свято організаторам, музикантам та всім тим, хто складав чудову компанію, особливо фотографам. Сподіваюсь, побачимось ще!

Photogallery by Daria Tessa:

Day 1 – http://gallery.gothic.org.ua/thumbnails.php?album=2254

Day 2 – http://gallery.gothic.org.ua/thumbnails.php?album=2253

Day 3 – http://gallery.gothic.org.ua/thumbnails.php?album=2255