ЛІДЕР DIARY OF DREAMS АДРІАН ГЕЙТС ПРО УКРАЇНСЬКУ ГОТИКУ ДЛЯ DEUTSCHE WELLE

Розмову провів Олександр Павлов для  Deutsche Welle

Оригінальна аудіоверсія та переклад українською люб’язно надано Радіо Україна

Німецький культовий гурт Diary Of Dreams взяв участь у фестивалі «Діти Ночі: Чорна Рада» в Києві. Напередодні фестивалю лідер команди Адріан Гейтс розповів Deutsche Welle про ставлення до України, джерела натхнення, місця складання текстів.

Deutsche Welle: Пане Гейтс, ваш гурт уже неодноразово приїздив в Україну. Що вабить вас у цій країні? 

Адріан Гейтс: Мені дуже припадає до смаку українська готична тусовка. Зауважу, що вона менша за німецьку, але завдяки цьому виглядає симпатичнішою. У Німеччині організація готичних фестів є масштабнішою – великі заходи, купа мала народу, тощо. В Україні «чорна сцена» відчутно менша, проте вона душевніша та більш індивідуальна. Відчуваю себе там дуже комфортно. Познайомився з багатьма українцями, з якими швидко налагодив близький контакт під час спілкування. Також в Україні в нас було чимало емоційних та «піднесених» концертів. Сподіваюсь, що й цього разу отримаємо багато задоволення й відчуємо щось дуже добре під час імпрези з фанатами з Києва та усієї України.

Deutsche Welle: Чи бачите різницю між вашими німецькими й українськими фанатами? І якщо так, то в чому?

Адріан Гейтс: Мені складно відповісти на це запитання. Фанати відрізняються передусім приналежністю до різних культур. Адже Україна – це не Греції, не Німеччина, не Франція, не Італія. По-друге, як музикант, маю сприймати публіку такою, якою вона є.

Зауважу, що українська публіка дуже сердечна, відкрита й зацікавлена нашою творчістю, сприймає його з великим ентузіазмом. Цю вірність українських фанатів ми дуже цінуємо.  

Deutsche Welle: Кажуть, що музиканти вашого напрямку дуже похмуро, навіть моторошно, налаштовані до життя?

Адріан Гейтс: Переважно це кліше. Звичайно є окремі люди, які налаштовані меланхолійно, навіть апокаліптично. Моє ґрунтовне життєве налаштування є саме таким. З іншого боку, серед нас є дуже життєрадісні та зазвичай нормальні особи, котрим просто подобається певна музика. Не можна казати, що фільми жахів дивляться тільки шукачі гострих відчуттів. Не варто все узагальнювати. Відверто кажучи, фестивалі готичної або «чорної» музики є вкрай мирними імпрезами. Навіть на великих концертах присутньо мало охоронців, власне тому, що за своєю природою шанувальники нашого напрямку дуже мирні і пасивні.

Deutsche Welle: Але ходять чутки, що готи влаштовують дикі вечірки на цвинтарях…

Андріан Гейтс: Мені невідомо, щоб хтось влаштовував щось подібне. Це радше кліше. Хоча не можу сказати, що таке явище взагалі не існує. У мене ніколи не виникала потреба щось влаштовувати на кладовищах.

Вважаю, що треба поважати кожну окрему особистість. Не думаю, що родичам померлих припало би до смаку, якби на могилі їхніх близьких хтось гульбанив. Як на мене, кожна людина має право на повагу до себе. Святкувати треба так, щоб нікому не завдавати негативу.  

Deutsche Welle: Але звідки дуже песимістичні пісні?

Андріан Гейтс: Складаю пісні про те, що наповнює мене, що хвилює моє середовище, або про те, що впливає на мене або вражає. Як позитивно, так і негативно. Якимось чином мушу всього цього позбавлятися. Це все трансформується в мою музику. Під час творчого процесу, відчуваю божевілля, гублю внутрішній баланс.

Створення пісень, виступи – все спрямовано на, так би мовити, повернення моєї голови до гармонії та виваженого стану. Гадаю, що від цього мої пісні виходять меланхолійними й апокаліптичними. Відбувається це власно тому, що свої турботи опрацьовую в музиці. Але це зовсім не означає те, що щось подібне є моїм ґрунтовним ставленням до всього на світі. Я не вважаю себе негативно налаштованою людиною.  

Deutsche Welle: Маю знайомого українського готик-музиканта, який кілька пісень склав у туалеті. Ви писали пісні у якихось незвичайних місцях?

Андріан Гейтс: У мене дуже добре тексти пісень складалися в літаку. Я також написав один текст у місці для відпочинку на автобані. У мене несподівано з’явилась ідея, і я її терміново занотував. Але не можна казати, що таким чином складаю всі пісні. Я занотовую свої ідеї, змальовую те, що надихнуло мене, фіксую якусь картинку, яка спалахнула в свідомості. Але не можу сказати, що існує якесь особливе або надзвичайне місце для написання текстів. Належу до тих, кому для зосередженої праці потрібно перебувати на самоті або в ізоляції.