Помощь - Поиск - Пользователи - Календарь
Полная версия этой страницы: Коли втрачаємо тих кого любим...Втрачаєм назавжди...
Ukrainian Gothic Forum > MAIN FORUMS [основные форумы] > GOTHIC TEMPLE
Lviv_crow
Ось она історія...
Одна дівчина розглядаючи природу навколо йшла по парковій алеї в низ до Університету ім. І.Франка. В руках вона несла стопочку паперів. Вона спіткнулась, незамітивши ямки на парковій алеї. Папери розсипались і оди хлопець поміг їх зібрати. Віддаючи папери вони зустрілись поглядом. Вони мовчки дивились оди на одного що найменше 10 хв. "ой мені треба йти мене чекають, я маю здати документи на поступлення в універ, я приїзджа і погано знаю Львів, можеш мене провести до інституту?" "так" відповів хлопець і вони пішли""Вони йшли мовчки і всю дорогу дивилися одне на одного. Коли переходили вулицю хлопець схопив її за рук, а вона чим дуж стиснула її. Пройшовши вулицю вони не розєднювали рук. Аж до дверей універу. Коли дівчина здала документи на поступлення. Хлопець запропонував сходити в кафе і випити кави... Вони зайшли в кафе замовилвши собі каву. Вони сиділи одне на впроти одного. Ідивилися один одному у вічі Хлопець спитав, а як тебе звати Аня, почервонівши відповіла дівчина. Атебе як звати , тихо спитала вона "Максим"ніяково відповів хлопець. Обмінявшись номерами телефонів, вони розійшлись. Максим вечері подзвонив Ані і запропонував зустрітись.
Зустріч від булася наступного дня у вечері. Аня трішки запізнювалася, а Максим вже чекав її з темно-червоною трояндою вруках. Максим подарував троянду і Аня поцілувала його. Максим зніяковів.
А далі все як по сценарію фільму побачення, цілування у підїзді на сходовій клітці, ходіння за руки нічним містом ітд...
Позустрічавшись місяць...
Одного разу Аня не прийшла на побачення... Максим подумав, що вона спізюється і подзвонив їй на мобільний. Трубку підняла якась жінка і сумним голосом сказала що Аня померла, вона повскознулася у ванній вдарилася головою, об підлогу і забилася....Голос сказав більше не дзвонити...Зібравшись з силами Максим подзвонив знову але у трубці прозвучало таке "На даний момент абонент не може прийняти дзвінок, за телефонуйте будь-ласка пізніше", він кожен день 24 години на добу протягом місяця дзвонив . а у трубці було чути тільки "На даний момент абонент не може прийняти дзвінок, за телефонуйте будь-ласка пізніше"
Максимова мати одного дня застала його у ванній з лезом він хотів порізати собі вени...

Схожа подія мала місце... Імена змінено з етичних міркувань

Так ось шановні форумчани висловлюємось по даному питанню, як поступати в таких випадках...?
Що потрібно робити щоб не втратити здоровий глузд втративши своє кохання?
*2Drake
QUOTE
Що потрібно робити щоб не втратити здоровий глузд втративши своє кохання?


а разве этот человек утратил свою любовь ?
по сабжу, ничего здесь советовать нельзя, это пошло.

EMIL
Смерть того, кого любиш і цінуєш завжди важко пережити. Це просто вибиває з колії, зі звичного ходу життя. Після таких ситуацій часто і стають готами, і це все ж набагато краще, ніж самогубство.
Scald
Вряд ли кому то довелось пережить то что довелось пережить мне.
Хеллоуин 2004 года мне запомнился навсегда. я там встретил девушку своей мечты которая туда попала "по журналистскому заданию" - она училась на журналистике и видимо ей дали задание написать про хеллоуин у готов. заметил скучающую девушку. разговорились. оказалось что многие взгляды и вкусы у нас совпадают - но самое главное - я не мог ответси от неё взгляд. я проводил её до маршрутки . мы поцеловались, я записал ее телефон на карточку. мобилка как назло разрядилась к тому моменту. ещё на всякий случай записал ее телефон на руке.
но потом оказалось что на карточке и на руке три цифры стёрлись. и я так и не мог их вспомнить. я предпринял поиск в универе. это заняло много времени. и только через 2 недели я узнал наконец где она училась, но было поздно. оказалось что её уже не было в живых. в тот же день когда я её встретил её сбила машина - насмерть. прямо во дворе её дома. такая вот история
Мелания
Даже не хочу особо рассуждать на эту тему,как представлю,что мой муж внезапно умрет...Просто не могу думать...Я пережить подобное не смогу.
Esmeralda88
QUOTE (Scald @ 1.10.2008, 1:46) *
Вряд ли кому то довелось пережить то что довелось пережить мне.
Хеллоуин 2004 года мне запомнился навсегда. я там встретил девушку своей мечты которая туда попала "по журналистскому заданию" - она училась на журналистике и видимо ей дали задание написать про хеллоуин у готов. заметил скучающую девушку. разговорились. оказалось что многие взгляды и вкусы у нас совпадают - но самое главное - я не мог ответси от неё взгляд. я проводил её до маршрутки . мы поцеловались, я записал ее телефон на карточку. мобилка как назло разрядилась к тому моменту. ещё на всякий случай записал ее телефон на руке.
но потом оказалось что на карточке и на руке три цифры стёрлись. и я так и не мог их вспомнить. я предпринял поиск в универе. это заняло много времени. и только через 2 недели я узнал наконец где она училась, но было поздно. оказалось что её уже не было в живых. в тот же день когда я её встретил её сбила машина - насмерть. прямо во дворе её дома. такая вот история

Сочувствую.. Жуть...
DJ_Quake
2 Scald
а ведь тиы мог пригласить её погулять, и тогда бы она не попала под машину... но стёршиеся цифры стоили ей жизни.
Gekidomaru
Плацебо - наше всё. Людям которые способны на самообман проще жить, всегда замечал...
По теме - пережить можно всё, но после трагических событий в жизни просто отпадает желание дышать. Лёгкие наполняются тяжёлым воздухом, каждый вдох кажется изменой любимому человеку. Стоя в метро, опустив голову на рельсы ты знаешь что готов сделать шаг который освободит тебя от этой боли, но ты его не сделаешь. И спустя годы, возможно порезаные руки будут напоминать тебе о трагедии которая имела место в прошлом, проронив слезу, ты с улыбкой вспомнишь всё хорошее связывало тебя и покинувшего на вечно этот мир человека.
Dezire
Цитата(Lviv_crow @ 28.09.2008, 2:45) *
Так ось шановні форумчани висловлюємось по даному питанню, як поступати в таких випадках...?


Більш розсудливо. Вскривати вени це якось по-емовські. Тільки слабка людина здатна на такий вчинок. Звичайно, людина відчуває втрату, сум, горе, відчуття провини, але це тільки психологічна неспроможність розуму керувати діями.

Що для людини найдорожче у світі? Вірно. Це, насамперед, його життя. Втративши його, людина втрачає себе, повністю й безповоротно. Поверненню не підлягає.

Тільки з віком людина усвідомлює всю цінність життя.


Esmeralda88
Согласна
Morhold
Цитата(Lviv_crow @ 28.09.2008, 2:45) *
Так ось шановні форумчани висловлюємось по даному питанню, як поступати в таких випадках...?
Що потрібно робити щоб не втратити здоровий глузд втративши своє кохання?

Ничего не надо делать. Просто идти дальше. Потери все равно не вернуть, а самоубийство сделает только хуже, ведь это будет еще одна потеря, но для других людей.

Цитата(Dezire @ 1.09.2009, 20:36) *
Що для людини найдорожче у світі? Вірно. Це, насамперед, його життя. Втративши його, людина втрачає себе, повністю й безповоротно. Поверненню не підлягає.

Тут, правда, есть один момент. Осознавать ценность жизни, равно как и горечь потери, можно только до тех пор, пока жив. После смерти человек уже не будет осознавать себя и переживать какие-то эмоции. Вероятно, поэтому в тех случаях, когда он осознает неспособность повлиять на случившееся, смерть и кажется лучшим выходом.
Для просмотра полной версии этой страницы, пожалуйста, пройдите по ссылке.
Русская версия UGP © 2001-2018 Ukrainian Gothic Portal