Смерть серед зірок

...Я ніколи не виберуся звідси,
Я не хочу просто плавати в страхі,
Я - мертвий астронавт у космосі...

Marilyn Manson



Вакуум. Чорна порожнеча. Мільйон кілометрів від Землі. Його тіло повільно переверталося в космічному просторі, приречене на безкінечну путь... Обладнання давно вийшло з ладу. Останні вольти забрав передавач. Коли він помер, передавач ще чотири доби слав у порожній Всесвіт "три короткі, три довгі, три короткі"... Вчора в байдужому просторі востаннє пролунав його одинокий сигнал SOS.

Після останнього удару серця його мозок прожив ще десять хвилин. В порожніх очах застигло відображення далеких зірок. Білий скафандр роздуло від тиску.

Коли його тіло повільно повернулося до Сонця, яскраве проміння на мить висвітлило спокійне обличчя мерця в чорній порожнечі пластикового шолому... Але в його божевільних очах було написано все...

Поволі, ніби в химерному вальсі, тіло повернулося обличчям до Землі, приречене виконувати цей останній танець ще довгі міль'ярди років... Відірваний фал, яким астронавт кріпився до "Шаттла", нагадував пластикову пуповину новонародженого... Мертве немовля в космосі...

Тиша... Перед смертю він говорив сам з собою. Співав гімн своєї держави, розповідав сам собі анекдоти, ридав... Астронавт робив усе, щоб не чути цієї ТИШІ, байдужої повелительниці космічного простору. Перед смертю він дивився на сірий пейзаж Землі, на тлі зірок, за мільйон кілометрів від дому.

Приреченість... Астронавт не міг знати, чи вишлють за ним рятувальну експедицію. Він розумів, що це неможливо, але до останнього вірив у це. Астронавт не знав, що його так і не відшукають.

Він зійшов з розуму...

За добу до смерті він закривав обличчя руками, затягнутими в товсті пластикові рукавиці. В його божевіллі ці зорі нагадували міріади мертвих очей. Вони були навколо, вони слідкували за ним. Але він був один...

Самотність... Він помирав у кошмарі. До того як з'їхати з глузду, йому здавалося що все це - страшний сон. Але стук його серця посеред безкрайньої тиші нагадував про жорстоку, приречену реальність. Він марив, але видіння зникали. Від цього ставало лише страшніше. Псих посеред космосу...

Він помер насамоті. Байдужі зірки і космічний пил були свідками його смерті...

Вакуум. Чорна порожнеча. Мільйон кілометрів від Землі... Мертве пластикове немовля на тлі чорного океану Всесвіту...

27-28.10.2004
by Morok

 

Comments to:: literature@gothic.com.ua

Ukrainian Gothic Portal © 2000-2001