Віктор Кіяшко

Ти приходиш вночі
Коли місяць визиркує з-поза хмари
Мов злодій

Ти огортаєш мене
У погребальні пелена

Ти рятуєш мене
Мов жебрачку
Добродій

Ти приносиш
Пофарбовані у темне
Катрени

Я один лиш такий
Я один
У своєму роді

Я землею
Мов ліками
Покриваю понівечені вени

Щоб ж робити мені
Невігласу
Та заброді

Коли ти уночі приносиш
Пофарбовані у темне
Катрени

Не принось
Я прошу
Я прошу
Може годі

Вже мутації слів
Повлізали у гени

Не принось...

Знов вночі чую пісню
Найкращих мелодій

Це співають
Принесені в душу тобою
Катрени

***
Рядки потопають у мряці,
не прийде у мозок прозріння.
Лиш демонів злих воскресіння
у світі свідомих руйнацій.

Лиш темним богам поклоніння
та лови язичницьких націй.
Ґрадація лже-ґенерацій,
деструкція, знищення, тління.

Усе задихається брудом,
в кривавому крутиться колі.
На всіх вистачає отрути.

Погано виконуєм ролі -
тож гиньмо, людськії іуди!
Втонули в вині наші долі...

***
Убивчі шпилі уп'ялися в серце...
Лавиною в мозок миттєво зійшов
Промовистий біль. На смертельному герці
Вже вкотре зірвали тримаючий шов.
Вже вкотре по тілу блукають примари,
І кров переносить банальну любов.
І знову дощі, знову купчасті хмари
На небі чуттів... розриваючи шов.

І краще не стане уже ні на йоту...
Безвихідь... та відблиски в згаслих очах...
І знов підготовка до душ перельоту
У тьмі... уночі... в найчудовіших снах...

***
Inquisition symphony

дюни
із кам'яного піску замість лісу
гори
із потрісканих черепів
руни
що пророчать смерть
підбори
стукають по бруківці спаленого міста

гільйотина
затупіла від розуму
земля
бридить кров'ю
дитина
ненароджена під зорею
тля
звела у мозку кубло

хмари
не покидають небо
піт
не змивається більше дощами
примари
увібрали в себе тіні
світ
народжує симфонію

симфонія
чудовість смерті в музиці
відлуння
радує тих що не поглухли
агонія
почувших та відчувших неминучість
відлуння
майбутніх подій...

B.C. - A.D.

***
Єретики*

Розтоптали маленькою ніжкою
ніжно ручкою стисли курок
вбили цвяхи у ноги... так ніжно
ніжно в серце втиснули морок
ніжно вдарили в голову зіллям
напустили на здобич птахів
ніжно вкрили бетонною цвіллю
і позбавили радісних снів
розбрелися по тілу із кров'ю
ніжно вкрали повітря з легень
закидали нуклідами ззовні
вкрали з мозку уяву про день...
...пороздирано світяться зорі
на розідране тіло чиєсь...
Хтось... хоралом співає-говорить:
- Убиваєм на світі єресь...

* За Т.Г. Шевченком

***
Понадихано, з'їджено, спльовано...
розповсюджено та поруйновано...
порозбирано, вкрадено, втішено...
у землі догнивати залишено...
порозмивано, зраджено, зміщено...
мозок здавлено срібними кліщами...
серце вибрано з грудей, розібрано...
позашивано, каменем ввібрано...
перекрито клекочучі вени...
в череп всаджено темні катрени...
в душу всаджено первісні тіні...
і душа моя... вже у цвітінні...
і душа моя... в цвіті-цвітінні...

***
Я дивлюся на білі обличчя
В мозку речення й сказ на малюнки
Слиновиділення стало вже звичкою
Попіл зтравлено в битому шлунку

Топ-стратегія спить у свідомості
Топ-вібрації губляться в плинності
Я осліп у глобальній прозорості
Переконаний в расовій рівності

Розпорошена віра у цінності
Поринання наосліп у правила
Дві труни як доведення рівності
Існуванню що раком поставило

... а піднесений келих все ближче
До абсорбції вмісту у шлунку
Я дивлюсь на присутні обличчя
В мозку вірші і збірка малюнків...

 

Comments to:: literature@gothic.com.ua

Ukrainian Gothic Portal © 2000-2001