Предлагаю постить сюда понравившиеся вам притчи.
Начну:
Коли ти молишся -
нехай краще буде серце без слів,
ніж слова без серця.
---
У Японії меч - набагато більше, ніж просто зброя...
Кращі японьскі зброярі навііть не ставили клеймо на свої мечі - вважаючи,
що зброя сама розкаже про те, хто її створив,
а людині, котра не здатна того зрозуміти
- й нема потреби знати, хто її виготовив...
---
Крокуй спокійно серед гамору та поспіху - пам'ятай, який мир може бути у тиші.
Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігай добрі стосунки з людьми.
Спокійно і ясно проголошуй свою правду, слухай також те, що кажуть інші, навіть якщо вони говорять не надто розумно, - бо й у цьому є якийсь сенс.
Якщо порівнюватимеш себе з іншими, можеш стати гордим або зневіреним, бо завжди були й будуть гірші й кращі від тебе.
Радій як зі своїх успіхів, так і з планів.
Якою б скромною не була твоя праця, виконуй її самовіддано і добросовісно. Повір: це справжня цінність проти мінливої долі.
Будь обережним у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман.
Але нехай це не заступить тобі справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя усюди сповнене геройства.
Будь собою й не опирайся почуттям. Не будь цинічним у любові, бо серед черствості й розчарувань вона єдина вічна як трава.
Приймай спокійно все, що несуть зі собою літа, без гіркоти полишай те, що дарувала молодість.
Зміцнюй силу духа, щоб у несподіваному нещасті стала для тебе щитом.
Лише не віддавай себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів породжують нудьга та самотність.
Дотримуйся необхідної дисципліни, але вмій бути лагідним до себе. Пам'ятай: ти - дитина Всесвіту і маєш право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І чи зрозуміло це тобі, чи ні - повір, що світ цей є таким, яким повинен бути.
Отож, будь у мирі з Богом, що б ти не думав про Його існування, чим би не займався і якими б не були твої прагнення.
У вуличному гаморі, у метушні життя збережи спокій своєї душі.
---
Різьбяр з допомогою долота й молотка обтесував величезний шмат мармуру.
Хлопчик, що проходив поряд, затримався біля відчинених дверей майстерні, ласуючи морозивом.
Малюк завмер, захоплений дощем білого пилу й уламками скали, що розлітались навсебіч від знарядь майстра. Не міг збагнути, що власне там відбувається; людина, що, мов фурія, воювала з мармуровою скалою, здавалась йому трохи дивною.
Проминуло декілька тижнів, хлопець знову опинився біля майстерні, і яким же було його здивування, коли саме в тому місці, де попередньо височіла мармурова брила, - побачив великого страшного лева.
Захоплене хлоп'я підбігло до скульптора:
- Пане, скажіть, будь ласка, звідки ви знали, що в тій брилі був захований лев?
Усі хвилини нашого життя - є чистими сторінками. Тільки нам самим належить їх заповнити.
Навіть якщо видаватимешся комусь кам 'яною брилою, у тобі захований лев. Лише ти можеш його звільнити.