Не осудіть
Не осудіть мене за тиху й темну ніч,
Що з нею я зосталась віч-на-віч,
Що Вічність я хотіла зрозуміти
І не бажала днем ясним радіти.
Не осудіть за те, що не було
Мене на урочистім зібранні.
За те, що стільки часу вже пройшло;
Я десь блукала в чорному вбранні.
Не осудіть за колір тих очей,
Які дивилися крізь дим ночей,
Які в оману вводили своєю яснотою
І щиро так світились Добротою.
(28.06.06)


Я на світанку
Я на світанку в білому тумані,
Прийди до мене, ліро таємнича!
Не бачу я ті зорі у лимані.
Підкрадешся ти і заграєш, як покличу.
О, розкажи мені про всі людські турботи,
Що крадуть Світло у Душі і вводять у оману!
О, розкажи! Не варте це великої роботи!
Заграй! Я з неба тобі зірочку дістану.
(24.06.06)


***
Хвилюйся, море, буйними вітрами,
Заходься, пташко, співом золотим,
Жалійте своїх дочок, вічні мами.
Залишся, соколе, назавжди молодим.
Лунайте в душах, мудрїї співанки,
Вистави грайте, о, справжні актори,
Приходь до нас, надіє, з кожним ранком,
Хитайтеся гіллям, високі осокори!
Будьте людьми ті, що вважаєтесь такими,
Брати і сестри, будьте вірними завжди,
Всі грубіяни, станьте більш м”якими...
О, небо! Вічність в наші душі поклади!


Зостанься
Зостанься хоч на хвильку ще зі мною.
Я покажу Тобі краї своїх думок.
Не полишай же наодинці із журбою,
Не нароби у Серці безлічі дірок.
Та як захочеш кинути навічно,
Піти й забути все, що пережив,
То не роби це так, неначе дуже звично.
І на прощання вже нічого не кажи.
А що казати? Що можна сказати?
Про те, що більш ніколи не прийдеш?
Навіщо моє Серце шматувати?
Людська жорстокість більш не має меж.


Віддай, Життя.
Життя! Віддай мені, благаю,
Ту молодість, що мала я колись!
Без неї хай нічого я не маю!
О, молодість, я закликаю,
Повернись!
Вертайся до моєї скромної Душі,
До тіла, що старіє з часом!
Через єдину мить я буду на межі,
А мить збіжить – вогонь Життя погасне.
01.07.2006


Я усе маю.
Я усе маю. Нічого бажати.
Я сподіваюся, ти прийдеш, як колись.
Всі спогади чим-небудь прикрашати
Не хочу більше. Просто зупинись.
Згадай усе від самого початку
Твого життя з незримою Душею.
І роздивися наскрізь кожну згадку,
Падіння, що провокувалось анашею.
Я зійду з розуму від клятих сподівань.
З загубленою мрією не можна жити;
Страждати від температури коливань;
Бути нещасною, бо спогадами жити.
01.07.2006


Нехай
Нехай усе, усе, що я творила,
Горить вогнем пекельним... І згорить!
І все із того, що я наробила,
Хай перетвориться в жадану мить!
У мить, яку кожен із вас
Захоче мати й відчувати в Серці!
Якщо я вмру – Життя вогонь погас
Через людську жорстокість і упертість.
Тому що люди і не хочуть подивитись
На те, що зроблено Любов”ю, не руками...
Та хіба можна так жорстоко прогнівитись
На почуття, які зрівнялись з Небесами?
01.07.2006


Я не хочу, щоб Ти був...
Я не хочу, щоб Ти був моєю згадкою. Я не хочу, щоб Ти був моєю мрією. Не хочу, щоб залишився у снах моїх, довгих і в той же час коротких, снах моїх, снах про страждання, сподівання. Про те, як літають думки і навіть Душі в Небесах. Ти не можеш залишитись там, не можеш! Так, у тому сні Ти стояв у густому тумані, здавалося, на відстані витягнутої руки від мене. Я дивилася у Твої очі, я їх бачила крізь туман, я тонула у них, я кричала... Плакала... Благала не покидати мого світу, не зникати, не розчинятись у просторі. А Ти був такий недосяжний! А Душа Твоя настільки неосяжна! Вона безмежна, чиста, кришталева, дзвінка, як ріка, і ця ріка десь протікає стрімкими потоками і витонченими струмками, джерельцями, що дають можливість квітнути усій природі людській... Та мене ріка Твоєї Душі чомусь оминала... Її води не заходили до мого Храму Життя... А коли її джерельце навіть наближалося до мене, то я його чекала з відкритими обіймами, готова прийняти його в Серце і в Душу свою. Та те джерело проходило крізь мене, не розливаючись в мені, не лишаючи жодного сліду... І я знову лишалась одна, сама-самісінька. У Твоїх очах, повір, було видно все! Все Твоє єство, повністю і цілком! Я тягнула до Тебе свої рученята і не могла дотягнутися! Я не могла Тебе дістати! Навіть торкнутися не могла! Мене охоплював такий розпач, такий відчай, що я обхопила голову руками і кричала, кричала так голосно і пронизливо, що, здавалося, і Небо, і Земля були пронизані цим криком. А Ти не чув! Ти не чув! Скажи, чи відчував Ти ту Любов, що виривалася з Серця мого і Душі? Ти мав почути, мав відчути той вогонь палкий, від якого згорала я, вся і повністю, і кричала від Болю, від розпачу і Безнадії! Ти повинен був почути, якось відреагувати... Ти мав зрозуміти, як потрібен мені тут, у Житті, а не там, у Царстві Снів! Я не могла стояти. Я не могла впасти. Я не могла злетіти. Я могла кричати. Я не могла мовчати. Я не могла не любити. Я не могла і не хотіла проганяти Любов від себе, бо я... Я жила Нею!.. І зараз я Нею живу! Я не хочу, щоб Ти залишився у снах моїх. Я хочу, щоб Ти повернувся у Життя моє. Бо воно ще існує завдяки Тобі. Повернися...
Я не хочу, щоб Ти був моєю мрією. Не хочу згадувати Тебе, зітхаючи тяжко, і плакати від нещастя, закриваючи оченята. Я не хочу мріяти про зустріч, уявляти, як Ти будеш огортати мене обіймами (можливо, колись), шепотіти на вушко, що я - Душа Твоя, дивитися в мої очі і тримати мене за руку, трепетно чекатимеш і шукатимеш щоденних теплих зустрічей зі мною... Я не хочу уявляти це з гірким сумом! Я хочу пережити все це на яву!
11.10.2006


Відсутній сенс
“Нехай я не розумію,
Як зробити це завдання;
Просто я таки не вмію
Закохатись без Кохання”.

(Кицюнька, граючись, розбила
Шалену мрію і мету...
Я дріб”язки зібрать хотіла,
Та їх докупи не складу!)

Докупи дріб”язки зібрала
І склала мрію і мету,
А кицька знов таки не знала,
Що я їх в Серце покладу.

Нехай немилість і недоля,
Мороз і люті холоди,
Нехай мені прострелиш скроню,
Та не жалій мене, іди!
Іди по рівнинам,
По болотам і по лісам,
І схаменись в погожу днину
Та зрозумій : ти винен сам.
Я не жаліюсь і не хочу
Сказати: ”Ти був неправий”,
Лише від радості підскочу,
Коли повернешся живий.
Не ображає мене просто
Така незвідана жорстокість;
Посічені від горя коси,
Море вина... Суцільний спокій.

Коли ти пройдеш цілий світ,
Знайдеш свою пусту значимість,
То зробиш сам для себе звіт
І не обмежиш його чинність.
Я знов створю ті ідеали,
Які невиправдані стали,
А кицька знов розіб”є мрію і мету,
Через відсутність сенсу їх докупи не складу.
24.01.2006


***
Усе простилось, відійшло в мовчання,
І ми зустрілися так тепло, як колись.
Бог відтворив мої блаженні сподівання,
Та ти... Не Богу ти, мужчино, підкоривсь!..
Так жаль...Ти присвятив життя усьому злому,
Воно занапастило вигляд твій і душу,
Благаю, не кажи про це більше нікому!
А я поплачу і замкну це в серці. Тепер покинуть тебе мушу.
Ти – не моє! Ти – не від мого серця!
Ти не з Душі моєї вирвалось, творіння!
Ти – те, що зайвим клопотом на Землі зветься!
І я надіюсь, ти останній з твого покоління!
26.12.2005


Я НЕ БУДУ ТВОЄЮ ЛЮБОВ”Ю
1. Ти мрієш жити із турботою
Лише про мене, божевільну,
І загрузив себе роботою,
А результати йдуть повільно.
Напрочуд є тяжка робота
І не лише в країні мрій!
У тебе ж є одна турбота:
Віддати усе пристрасті своїй.
А пристрасть твоя дуже нетипова,
Саме така не притаманна всім,
Не заховає вона миле слово,
Надасть йому волю передусім.
Ти знаєш, так буває дуже часто:
Людина пристрасть із любов”ю плута,
Та як нема любові – її не можна й вкрасти,
Інакше вже не може бути.
Та тут ось інше, тут таке:
Кохання маєш лиш до мене.
Для мене є воно тяжке,
Для тебе ж є воно шалене.
З”явилося. Живе, зроста поволі,
І пристрасть йому силу надає,
Воно мою украло волю,
Це - як отрута. О, життя моє!
2. Вже сорок днів за мною ходиш,
Плекаєш пристрасть і любов
І сам себе в оману вводиш,
Що посміхнуся тобі знов.
Я посміхатись сил не маю,
Як тебе бачу – сум находить,
А як не бачу – озираюсь,
Лиш образ твій з розуму зводить.
Мені здається, наді мною
Висить прокляття із самих Небес!
Скажи: коли не слідуєш за мною?
Та зрозумій: для мене ти помер і не воскрес!
3. А як подумати серйозно,
То я бажаю тобі щастя...
Ще побажати тобі можна
Піднятися і більш не впасти.
Колись одружишся, я знаю,
Із жінкою коханою, святою!
На тебе зла більше не маю,
Хоча тепер здаюсь лихою.
4. Порізавши вени, на підлогу ти сів.
Залив пів квартири багряною кров”ю;
Та, на жаль, не можу змінити слів:
Я НІКОЛИ НЕ БУДУ ТВОЄЮ ЛЮБОВ”Ю.
31/01/2006


***
Я обійшла весь дім,
Тебе я не знайшла.
Не засліпив мене від сигарети дим,
Я просто дуже підло повелась.
Я повела себе з Тобою дуже низько,
Нехай не кожен день, одного разу досить!
Немов дурна, не розуміла, що розлука близько,
Жила. Награлась почуттями вдосталь.
О, хай мене поб”є нещадний грім!
Нехай залишить моє тіло серед поля...
Навіки знаю, що потрібен тільки ВІН!!!
І відчай гне мене, як вітерець тополю!
26.12.2005



Silent Noise
Don't be afraid, I will forgive You.
You were perfectly made,
What You want I can give You.
And for so many times
I've got lost, changed my mind.
But before You came here
I had known You, dear.
I'm not waiting for a prince.
Who was the Right? It was Christ.
You don't want to come back,
You've put a knife in my back,
I've cut down my hair,
I'll be happy forever,
You won't burn in the hell.
Please, don't ban me to tell.
How could You simply let me fall?!!
Didn't You like me best of all?
But if You didn't - it's my false,
And this is not the only cause.
Now I make different conclusions...
What can I do about it?
How could I make insane illusions?
How could I so deeply sleep?
You are the Rose of the World
And with my Love I cannot sleep,
And I'm afraid of such strong words,
You are inside me... Definitely deep.
Your Soul is divided into pieces:
One piece is harm, another - specious,
Another part is silent noise,
Another one is hardly closed...
It doesn't matter if I cry,
You won't be mine before I die!


* * *
Душа, куди Ти подівалась?
Не хочу я без Тебе йти!
А, може, Ти кудись сховалась?
Повір, кохала я Тебе завжди!
10.2005


* * *
Почуєш Ти жорстокі речі,
Та Ти не вір, я – не з таких!
То підлі люди нахабно брешуть,
Бо я Тебе люблю, не їх!


* * *
Саму себе я б не пізнала,
Колиб Тебе не відшукала!
Я б не жила, я б існувала,
Без Тебе б я у снах блукала!


* * *
Нехай Ти відійдеш в мовчання,
Я приїду до Тебе, нехай!
Ми терпіти не можем прощання,
Мене ніколи вже не відпускай!


***
Непоправимое случилось превращенье:
Разрушились былые идеалы!!!
И, может, я не попрошу прощенья,
Вы, извините, виноваты сами.

Когда я просто по-людски просила –
Не сделали вы исключений для меня!
«В чём виновата я?» - Когда-то вас спросила,
Вы до сих пор молчите среди бела дня!

Все знают принцип: пока имею – не ценю,
Когда теряю – возвратить пытаюсь.
И в жизни надо знать всему цену!
Я, как и вы, я – не безгрешна. Каюсь!
А всё, что потеряла… Я уверена: верну!


Не отпускай меня
Когда я не хочу знать никого на свете
Когда дрожащею рукой гашу огонь
И говорю своему брату-непоседе:
«Лишь умереть хочу – и больше ничего…»

Я плачу, слёзы капают на грудь
Сказать «ЛЮБЛЮ» я больше не могу
И ночью даже не хочу уснуть
Я и от жизни, и от самой себя бегу

О, сколько мук, какое испытанье
Зачем, зачем, скажи мне, почему!..
Ты обрекаешь нас обоих на страданья
И мои слёзы тут совсем уж ни к чему.

Мне стыдно за себя… И за Тебя
Мне очень стыдно снова извиняться
Но если так изволила Судьба
Тебе действительно приятнее расстаться?!

Но почему, я спрашиваю снова!
Ты говорил, не сможешь отказаться от меня
Хоть мне и плохо, я страдать готова
А умирая, оживаю снова… Но Ты не отпускай меня!

Не отпускай, так будет лучше и Тебе, и мне
Не отпускай, всё будет вознаграждено!
Останься в моей жизни, в вечном сне…
Подумай, ведь не просто так нам всё это дано!


***
Шукала правду у вині й горілці.
Як думаєш, знайшла? Звичайно, ні!
А він все грає на своїй сопілці...
Скажіть, хай перестане: погіршало мені.
27.12.2005



Чудовій жінці
Ти – дивина, якої ще ніхто не бачив,
Ти – дивна ніч, осяяна, барвиста.
Ти – Матір Божа, що з ікони плаче,
І лиш для мене Ти одна свята і чиста!
11.2005

все ниасилил, но то что осилил поперло)
+1)
маладца

дуже гарно. мені нагадує Лесю Українку. але це не точно не плагіат.

До кінця не дочитав, а що прочитав сподобалось. Оригінальні думки, стилістика віршів хороша, рима гарна... Словом, працюй далі, так тримати=)

мне проза понравилась очень........похожа на мои сны.......

ВСЕМ ОГРОМНОЕ СПАСИБО!
Нравится, значит, наверное, небессмысленно всё это...

Грейс..молодчина...очень понравилось!!

Благодарю, киця.

красиво!

Молодчинка! Дуже гарно... Правда, я не все прочитала - але лише з однієї причини: твої твори викликають переживання, емоції, спогади... Важко осягнути зразу все, бо тут кожне слово - крик душі, кожне слово - як заповідь, кожна буква - як остання... Обіцяю повертатися і читати ще!

мне очень нравятся стихи на украинском языке как в целом так и понравились лично Ваши. Красиво, открито и главное прекрасно подчеркивает переживания автора их сбалансираваную реалистичность.
Пишите есче.

Я всем очень благодарна... Ваши отзывы мне приятны...

сподобалась одна фраза: "Не осудіть за тиху й темну ніч, що з нею я зосталась ві-на-віч" ....