Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

Профиль
Фотография
Рейтинг
 
Опции
Опции
О себе
_#_Listat_#_ не указал(а) ничего о себе.
Личная информация
_#_Listat_#_
Закоханий в самотність
31 лет
Мужской
Дикий Захід
Дата рождения: 16 Март 1988
Интересы
Нет данных
Другая информация
Description: "Ленц запевняв, що "Карл" виховує людей. Він, мовляв, учить їх шанувати все творче, що завжди ховається під непоказною оболонкою. Так твердив Ленц, який про себе самого казав, що він - останній з романтиків."
What is gothic for you: Це мій спосіб мислення,існування в цьому розгубленому світі...
Music: Godspeed You! Black Emperor, Agalloch, Silence Kit, Paradise Lost, Lacrimosa, Katatonia, Draconian, Tristania
Cinema: Едвард Руки-Ножницы, Секретное окно, Вечное сияние светлого разума, FromHell, 21 грам, Адвокат дьявола, Бойцовский клуб
Art: Нет данных
Literature: Нет данных
I don't like: Нет данных
Статистика
Регистрация: 24.02.2006
Просмотров профиля: 4882*
Последнее посещение: 27.06.2008, 19:14
Часовой пояс: 15.11.2019, 15:39
1229 сообщений (0,25 за день)
Контактная информация
AIM Нет данных
Yahoo Нет данных
ICQ 388222553
MSN Нет данных
* Просмотры профиля обновляются каждый час

_#_Listat_#_

UGP-Forum member

*****


Темы
Сообщения
Комментарии
Друзья
Содержимое
19 Dec 2006

Чи здатні Ви на самопожертву? Пожертвувати собою заради когось? Заради кохання? Друзів?

Це моя друга сроба починати писати прозу. Зараз вже пишеться наступне. Це ще не завершена робота так як я вирішив написати декілька оповіданя і пов"язати їх в одну книжку. Це буде трохи змінене але основна ідея збережеться. Може будуть згадані другорядні персонажі, деякі деталі. Загалом роботи в мене багато=)


Шахова партія



“Життя – це гра і всі ми це знаємо
але не хочемо робити нічого,
щоб стати чесними гравцями.”


Його погляд прикований до небокраю зі сподіванням чекаючи сходу сонця. В його сумних очах не було навіть ні наймізернішої надії. Мрія загинула півроку тому назад... В його сумних очах була тепер лише пустота і відчайдушне прагнення не думати ні про що, але... Навколо з трьох сторін не було нічого, бо він стояв на краю даху будинку; на найвищому дев’ятиповерховому будинку, що стояв на пагорбі, у цьому провінційному містечку. Намагався зі всіх сил не думати взагалі, але... це йому зовсім не виходило. Саме через ці роздуми він попав сюди. Саме через ці хаотичні думки він останнім часом перестав знаходити відповіді на найпростіші питання...
Його очі були налиті слізьми. Він плакав, бо одночасно жадав і боявся... З одного боку йому було шкода за бездарне минуле, а з іншого – байдуже. Позаду вітер розвіював попіл спалених фотографій. Минуле відображене на фотоплівці, згоріло в його ослаблених руках. Істерично порвав останні видерті листки щоденника з віршами і з цими хаотичними, розгубленими думками. Спостерігає як їх відносить в далечінь. Спалене минуле і віднесені вітром роздуми – це було ОСТАННЄ, що його тут тримало, ОСТАННЄ, заради чого він не спав цю ніч чекаючи...
До світанку залишилось півгодини. Ще півгодини і тоді... може він отримає відповідь на нескладне питання: “що далі?” А є це “що далі”? Якщо є, то це він зрозуміє з першими променями осіннього сонця? Він щось передчуває. Передчуває, що з початком нового дня щось почнеться... або закінчиться. Ще півгодини на вирішальні роздуми. Ще півгодини.
Позаду раптово пролунали якісь тихі звуки. Обернувшись побачив таку картину:
1. На невеликому столику стояла шахова дошка з давно розпочатою партією.
2. З двох сторін дошки сиділи дві постаті, що...
3. ...відповідали кольору своїх фігур.
За декілька секунд постать в чорному обернулась до розгубленого хлопця і переможним тоном привіталось:
- Доброї ночі , Вікторе Романовичу!
Друга постать пробурмотіла:
- Momento mori!
Хлопець відразу захотів запитати звідки вони знають його ім’я але чорний випередив його:
- Ми завжди будемо знати більше, ніж ти б зміг подумати – сказав він впевнено:
-Чи не так білий?
Його опонент ще тихіше погодився і зробив хід своєю фігурою.
- О-о! Довго думав! Перехитрити збираєшся?
Віктор остовпів адже буквально хвилину тому він був тут абсолютно сам і раптово з’являються два шахматисти. Звідки ж вони взялись? Хіба таке може бути? Може це галюцинації від недавнього вживання... Цього ж НЕ МОЖЕ бути! Але відразу йому стало так байдуже, що... Від них і так нічого не залежить; принаймні він так думав. Самітник обернувся до мальовничого передсвітанкового небокраю. Він далі бажав лишатись зі собою сам на сам. Лише з своїми роздумами про одне й те саме... в своєму замкнутому крузі.
- Хочеш востаннє насолодитись світанковою красою? Востаннє зігрітись сонячним промінням? – іронічно запитав чорний гравець.
Але хлопець не почув тих слів. Важко дійти до такого стану, щоб чути тільки те, що ТИ хочеш. Він був повністю в своєму світі, де міг робити абсолютно ВСЕ... Застряг у своїй покинутій реальності... Бажав лишатись в ній на довше – там безпечніше, там його ніхто не розчарує, ніхто не завдасть нестерпного болю, ніхто не... В цій реальності була навколо лише холодна, темна пустеля і тільки в тамтій реальності він був Богом.
- Ти думаєш з цим кроком ти “там” залишишся НАЗАВЖДИ?! – ще більш в’їдливо прозвучало питання.
Віктор різко відповів:
- Так, я на ЦЕ сподіваюсь!
Чорний похмуро відповів:
- Після цього, це ВСЕ не буде мати для тебе НІЯКОГО значення, навіть ти сам для себе, ось побачиш як ти...
Білий весь час роздумував свій хід. Він знав його важливість і те, що шанси занадто малі але все одно його обов’язок боротись до кінця, хіба що... Він підняв фігуру...
- Ні-і-і, нічию ти не досягнеш, ти ж це знаєш, навіщо пробувати? Його кінець вже...
Самітник подивився на годинник. Ще десять хвилин. Всього на всього десять хвилин і тоді...
- Ти думаєш в тебе є ще ці десять хвилин? Ти думаєш в тебе є ще час? Ти думаєш, що взагалі є ЧАС?!
- А що ж тоді є?
- Абсолют. Часу не має. Це поняття придумали люди, щоб якось визначати епізоди, миті, моменти, події... Ніхто і ніщо не вічне. Вічність – це ілюзія, якою люди наповнені як стакан з водою. Ви повинні бути цим заповнені, бо порожній стакан швидше розбивається ніж заповнений. І я також колись загину, рідко хтось з “моїх” живе довше ніж... Але для тебе це не має ніякого значення. За тебе вже все вирішено!
Хлопець запально перепитав:
- Що вже вирішено за мене?
- А ти догадайся! – лукаво заплутав темний гравець.
Самітник копирсався в голові намагаючись знайти відповідь. Але він ж розучився знаходити відповіді. Були тільки запитання, через які він тут. Через ці “тільки запитання” він захоплювався само руйнуючими препаратами...
Чорний відповів:
- Невже ти думаєш, що ти можеш зробити щось САМ?! Випадкового нічого не буває, давно вирішено і твоє...
Віктор від шоку не міг ворухнутись, від прозріння він ледве вимовив:
- Моє життя...? Воно залежить від ВАС?!
- Ні, він нашої партії. Розумієш, життя – це шахова партія і ти залежиш від НАШОЇ гри. Це просто.
- Ні-і-і! Я вам не вірю! – кричав він.
- Я можу щось змінити, в мене є вихід...
- Звичайно що є – спокійно мовив темний гравець – Вниз, бо я поставив шах і МАТ білому! – задоволено сказав він, перед цим зробивши рішучий хід.
Хлопець спробував щось зробити, ступити рішучий крок в сторону білого але раптово відчув порив вітру і...
Він біг до скали, де на краю бачив ЇЇ. Але як вона може там стояти, коли вже три місяці як її немає? Ця думка існувала якусь незліченну малу мить. Віктор біг щодуху боячись знову втратити її знов. Щодуху біг до їхньої скали. Так, це була їхня скала. Вони провели тут дуже велику кількість недоспаних ночей, рахували далекі зорі, спостерігали за романтичним заходом сонця...
Ще лишилось зовсім небагато. Ще з десяток секунд і вони будуть знову разом. Як багато часу пройшло! Невже ця мить настане? Вона обіцяла жити заради нього. Вона так і робила. Так само як і він. Згадувалась мить, коли вони зустрілись. Зовсім випадково в бібліотеці. Вони були тоді ще зовсім юні, щоб дійти до... Вони і не могли уявити, що колись це закінчиться так фатально. Він не відходив від неї в лікарні, хоч лікарі казали, що шансів не має. Він в це не вірив. Віри в чудо. Але...
Віктор гукав її але вона стояла до нього спиною і чомусь не чула.
- Чому вона не чує мене?! – як голка в спину пролетіла ця думка – Чому вона не звертає на мене уваги?!
Це почало гальмувати його тіло але він був напружений як пружина, як спусковий гачок перед пострілом, як...
Ще пару секунд. Він зараз добіжить до неї і... Нарешті він дочекався! Нарешті він доторкнеться до її білосніжної шкіри, обійме, поцілує її рожеві вуста... Ще трішки! Віктор сповільнивши темп доторкнувся до плеча дівчини і враз...
Край скали раптово був вже позаду нього. У вухах гудів якийсь страшний звук... В очах завмер світ... І зі швидкістю світла в голові пронеслось прозріння, що він знову був у своєму сні, що ця партія та ті два гравці були всього на всього грою його фантазії, вони були не з справжньої реальності... Чи то він був не справжнім...
- То що тоді було справжнім?! – немов електричним струмом вдарило Віктора це останнє питання...
А ось він – світанок! Він дочекався і цей світанок привів його до... Але ні! Це все через...
- Господи, який ж він прекрасний! – ця остання думка пролунала в його голові. Внизу він помітив розбиту шахову дошку і поруч...

28 Oct 2006


Всі пишуть про деперсії, як їм погано, самотньо, холодно, хочеться померти, зарізатись, вішатись, літати, скакати але ніхто не пробував описати наслідки своїх депресій.

І так! Починається шоу!! Мені цікаво дізнатись- які фізичні, духовні, моральні наслідки ви відчули(-ваєте) від депресій(-ї) ??


Значить так, вкажіть, якщо хтось знає, ціну квитків на "Діти Ночі-3". Буду до смерті вдячнийvampire.gif
29 Jul 2006
Мрії... Це класне слово.Коли я його черговий раз вимовляю, то в душі ніби розтаяв невеликий кусок льоду.Хочеться ще і ще мріяти і мріяти, навіть знаючи наперед, що це фантастика, не стане реальністю.Хоча колись я один раз івдчув, що мрії збувається і....
Чи подобається Вам усамітнитися і просто мріяти, знаючи наперед, що це ніколи не стане реальністю?І про що Ви мрієте?Яось мрію знайти себе і...
Просмотры


2 Jan 2014 - 1:08


31 Jan 2013 - 12:03


17 Jul 2011 - 23:27


25 Jul 2010 - 18:09


22 Jul 2010 - 1:26


28 Sep 2009 - 17:54


18 Jun 2009 - 15:42


30 Nov 2008 - 18:39


21 Nov 2008 - 13:34


15 Nov 2008 - 10:25

Комментарии
Другие пользователи не оставили комментарии для _#_Listat_#_.

Друзья

8 сообщений
14.03.2009, 16:04

1084 сообщений
30.11.2010, 8:58
Просмотр всех друзей
Текстовая версия Сейчас: 15.11.2019, 15:39


новости
о проекте
события
CD rewiews
интервью
статьи
shop
разделы
ukrainians
аудио/видео
сайты портала
links
mailing list
форум
guestbook





english version