header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (1 добавлено)

Шляхами самопізнання Дереша. Розділ 6 – «Голова Якова»

Naftalia Andreevna on Июль 05, 2012

Україна напередодні Євро 2012 чепуриться не лише стадіонами, а і йога-студіями, ленд-крузерами, етнокафе та езотерично намагніченими менеджерами.

Головний герой роману – Яків – талановитий композитор. Йому випадає нагода створити акомпанемент до апокаліпсису, що якраз приурочений до футбольного чемпіонату. Це замовлення поступає від його брата, який працює політтехнологом на невідомих замовників. Фабула роману розгортається на тлі творчих мук композитора і його інтимних рефлексій, проте, дещо в неординарній площині.

Платформою для всього дійства автор обрав сучасні українські реалії, зосередивши увагу на тому, що країна зараз перебуває на стадії поярличення: усе, що має місце, підпадає під бренд, уся житейська мудрість віднині укладається у рекламних слоганах. Комерціалізація невідступно поглинає спантеличений Київ, і переміщає єство його жителів у авто, що мало чим відрізняються від домовин, у телесеріали з укліном у маразм, а все наростаючі внутрішні конфлікти тепер можна подолати  у крутій йога-студії. Нарешті світ почав укладатися у споживацькі рамки, робитися простішим і зрозумілішим. Це новий виток у розвитку торгівлі, адже тепер товари стоять на віртуальних полицях, головне - підібрати правильний тег. Така ж доля очікує і на симфонію Якова.

Дереш не зрадив своїй традиції вписувати у роман міфологію. Якщо раніше то було некромантське лавкрафтівське мракобісся, то тепер це тибетські містерії, із Шивою та Вішну, із післясмертним Світлом, на яке кожен з нас мимохідь розраховує. Цей пласт проектується на буденність, і тепер звичайні життєві події набувають статусу «загадкових», бо що то за симфонія, яка раптом стає дев’ятою для маестро, над якою вже зависає бетховенівське прокляття, що за «темні отці» - замовники, у яких кишені тріскаються від «бабла», навіть наймасовіша гра, яка жодним чином не може прилаштуватися до чогось  хоч  трохи езотеричного, тут стає вінцем апокаліпсису – бо і рік зобов’язує, і тому, що для майянських племен ця гра носила сакральний характер. І всі жінки, які оточують головного героя, щонайменше – дивакуваті.

Читаючи роман рештою розумієш, чому герої такі фантомні, незважаючи на те, що про них написано більше, ніж про самого Якова. Усе закручено тільки на його постаті, усі персонажі – то лише його відображення і тільки. Вони нецілісні, кожен відображає якийсь окремий аспект Якова. Вони дзеркала, еманації. І лише Яків то єдина справжня людина. Він уособлює в собі їх усіх, він є полем битви, він є війною. Людина, яка існує в усіх реальностях, яка чинить там одне й те саме - п’є каву.

Яків пройшовся нотним станом – від ДО і ДО. Першим знаком то були ДОмовини ленд-крузерів, далі – наука пристосування – РЕптилоїдологія, потім вже не можна закрити очі на МІстику, яка вплелась у його життя, і Фаталізм, що відлунюється у кожній наступній події, Яків зосереджується на собі й знаходить егоцентричне СОЛЬ іпсе, доходить до сутності матеріального, що криється за звуком ЛЯм, зустрічається у дивовижному сні із СІльфідами, які пробуджують у ньому священне чоловіче начало, і завершується ця мандрівка дружнім подихом смерті за лівим плечем, а отже неодмінно має колись знов пролунати ДО. Отакий екскурс  у життя генія, якого ніколи не визнають, у життя матеріальної людини.

Загальний настрій книги нагадує атмосферу псі-трансу, і лише трохи відчутні нотки дарк-ембієнта, звичного для попередніх робіт Дереша. Проте, кмітливості, сарказму і легкості, з якою читається роман, тут Любко не зрадив.



2573 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всего 2 голосов)
comment Комментарии (1 добавлено)
  • image мне очень понравилась данная книга Л. Дереша. Я читал его произведения. И на меня произвели впечатление только четыре из его пяти книг. Это : культ, трохы питьмы, поклонение ящереце и вот эта книга. Это мой самый любимый автор из современной украинской прозы.
    (Опубликовано Maksim)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Людмила Марчук


Корреспондент, фотограф