header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (0 добавлено)

2046 (2004)

Maryna Evilly on Март 28, 2005

Оригінальна назва: 2046
Рік: 2004
Країна: Франція – Китай
Режисер: Вонг Кар-Вай (Kar Wai Wong).

  Мелодрама почуттів нової ери, ери високих технологій і невідділення людини від кібер-простору. Можна подумати, що я зараз тут збираюся писати оду кіберпанку в кіно. Ні, насправді це лише спроба написати рецензію на дуже і дуже дивний фільм – «2046», спільного виробництва Китаю та Франції. Кіно, що настільки вразило... словами передати важко, але я все ж таки спробую. Почнемо.

  «2046» - новий фільм одного з гуру східного кінематографу – Вонга Кар-Вая. Стрічку завершено остаточно лише наприкінці 2004-го року. До цього ж були довгих 5 років зйомок, часом з повним припиненням фінансування. Але все ж таки історію доведено до кінця. Хоча й завершеною історією такий фільм назвати важко. Більшість критиків просто назвали фільм «безсюжетною розповіддю». Дійсно, сюжет в картині вловити трохи складно. Не все так просто, як хотілося б (декому) тому, що час дії у фільмі надзвичайно загублений (мабуть чи не найвдаліше слово для характеристики). В сюжетній лінії настільки тісно пов’язані минуле, теперішнє і майбутнє, що відразу зрозуміти що й куди складно. Після кожних 10-ти хвилин фільму змінюєш свої припущення щодо майбутньої трансформації сюжетної лінії. І це захоплює.

  Візьму на себе сміливість і трохи з безсюжетності виділю сюжет. Почну з того, чого найбільше. Найбільше ж розповіді про письменника, що живе в готелі у номері 2046 і пише книгу про майбутнє. Здається що тут незвичайного і заплутаного?.. Незвичайне те, що фільм починається із зображення саме майбутнього. 2046-й рік. Саме в цей рік рухається потяг з другим головним персонажем стрічки – молодим панком. Хоча тут приховано парадокс – насправді це не «другий» головний герой, а все той же письменник. Інше його «Я» вже рухається у майбутнє потягом, де знаходиться лише він сам та обслуговуючий персонал – андроїди. Але майбутнє показано епізодично рідко, тому повернемося у минуле. А в минулому письменник Чоу Мо Вань, який, до речі, насправді жив у гонконгських 60-х роках минулого століття, пише свою книгу та закохується у сусідку, що живе в номері 2047. І тут починається мелодрама. Хоча ні – таке визначення надто американізоване рожевосопливими низькопробними фільмами, тому краще буду писати – драма. Тим більше, що не така вже й весела ця історія кохання, щоб називатися мелодрамою.

  Історію нещасливого кохання письменника та його сусідки розповідати не буду – її треба не читати, а спостерігати і насолоджуватися. Краще напишу трохи роздумів вголос на іншу тему – кохання людини та андроїда. Кібер-рефлексія нерозділеного почуття – чомусь саме таке словосполучення прийшло в голову на останніх кадрах фільму. Кохання людини та андроїда... здається хто б міг подумати, що андроїди теж вміють кохати. Хоча про можливість високих технологій майбутнього нам не раз вже розповідали відомі фантасти з жанру кіберпанку. Але тема мабуть буде актуальною до того часу, поки ми на власні очі не переконаємося в можливості/неможливості андроїдів на високі людські почуття.

  Не можу не відмітити й візуально-зображувальні характеристики фільму. От тут Кар-Вай показав справжній вищий пілотаж. Давно вже не доводилося спостерігати настільки прекрасні кадри. Майже вся дія фільму відбувається або вночі, або в закритих приміщеннях. Таке сюжетне вирішення дало змогу експериментувати зі світлом та простором. І результати вийшли вдалими. Найбільше запам’яталися та надовго засіли в пам’яті «червоні» кадри. Червоними вони були від кольору освітлення. Дуже вдало підібрано колір для штучного нагнітання трагічності, в чомусь навіть приреченості, моменту. Червоне світло дуже гарно створює загальний настрій стрічки.

  Для любителів дивитися кіно тільки з певною кількістю нагород, або після участі в престижних конкурсах мушу відзначити – «2046» та Кар-Ваю є вже чим похизуватися. Вперше стрічка була показана на 48-му Лондонському кінофестивалі, також брала участь в останньому Канському. Але там демонструвалася лише попередня монтажна копія, що й викликало невеличкий скандал. Відзнаки ж були отримані на врученні нагород від Європейської кіноакадемії – приз за найкращий неєвропейський фільм («Міжнародний екран»). Це поки все, але для такого кіно найцікавіше ще попереду...

  Ну і як невелике резюме скажу лишень, що фільм один з тих, що достойно посяде своє місце серед класиків світового кінематографу. Так само, як це місце вже посів Вонг Кар-Вай зі своїми попередніми роботами. Нам же, посереднім глядачам, лишається тільки тішитися і радіти, що є ще в світі справжні майстри. Приємного перегляду і незабутніх вражень...



3494 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всего 3 голосов)
comment Комментарии (0 добавлено)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Olga Rendez


Корреспондент, рецензент (пробный период)