header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (0 добавлено)

Захлинутись в потоках мейнстриму чи зробити свій вибір?

Maryna Evilly on Октябрь 26, 2004

  Коли кіновиробництво стає промисловістю, воно втрачає весь свій шарм та інтелектуальну складову. І в даному випадку байка про кількість та якість застосовується чи не найвлучніше. Мова йдеться про відомого „промислового гіганта” кіновиробництва – Голівуд. Люди всіх часів та народів завжди прагнули і прагнутимуть тільки „хліба і видовищ”. А ще – наш світ підкоряється бажанням більшості. Що ж спільного у цих двох фактах і як це стосується нас? Тут вже повинна працювати логіка – в наш час, коли більшість має достатньо „хліба”, то їй не вистачає саме „видовищ”. Раніше їх заміняли численні війни, політичні, економічні і культурні протистояння. У наш відносно спокійний час інтерес сучасного пересічного глядача до таких соціальних явищ трохи згас. Це не означає, що взагалі зник – просто самих явищ стало значно менше і їх сутність явно спокійніша. От і доводиться нам згадувати минуле, або вигадувати майбутнє. А найпростіше передати звуко-візуальне бачення подій однією людиною всій безликій більшості допомагає саме сучасний кінематограф. От і розвивається ця „дитина сучасної цивілізації” як то кажуть – не по дням, а по годинам. Дехто може посперечатися щодо спокійного розвитку нашого суспільства, тому скажу відразу – в дечому він не такий вже й спокійний, але сучасна людина стала більш апатичною і віддає перевагу участі в Троянській війні, польоті на Марс, чи рятуванню світу від чергової катастрофи сидячи в зручному м’якому кріслі та жуючи чергову порцію поп-корну перед здоровенним екраном наймоднішого сучасного кінотеатру. Все ж так безпечніше, а вражень і переживань вистачає. Про це мабуть ще довго не припинять турбуватися всі численні фінансові власники вже згадуваного вище кіногіганта. Але чи не найголовніша проблема в тому, що таке кіно грає перш за все на емоціях глядача, на тому, що на поверхні, а от думати не змушує, не зачіпає душу. Багато хто може сказати, що це не так, що у кожного своє сприйняття як кіно, так і світу взагалі. Звичайно я з цим погоджуся. Але не в тому, що стосується кіно. Зазвичай просто хочеться запитати, а що бачила ця людина із справжнього авторського кіно. Дуже часто вона не зможе навіть відповісти яке кіно є авторським. І це навіть не від того, що ця людина неосвічена, не сприймає мистецтво, чи ще щось таке. Просто не цікавиться кіно, а споживає те, що пропонують мас-медіа. А зазвичай вони пропонують те, що приносить прибуток. Закони бізнесу. Дуже часто проти цього щось вдіяти надзвичайно важко. Ентузіасти пробують створити щось для поширення і ознайомлення з кіно незвичайним, таким, що не побачиш у кожному кінотеатрі, або ж навіть у прокаті не завжди знайдеш. Але вдається їм це надзвичайно рідко. Гарні і корисні проекти вмирають так і не народившись. Трішечки радує тільки те, що така ситуація властива не всьому світовому кіно.
  Але повернемося знову до мейнстриму. Не дивлячись на свою неоригінальність і попсовість, явище все ж досить поширене і популярне. В чому ж його привабливість? Мабуть перш за все у відсутності глибини. Сучасна людина займається більше розумовою працею, бо фізичну за неї вже роблять машини. А це призводить до того, що після довготривалого напруження своєї сірої речовини не хочеться знову над нею знущатися і змушувати її працювати. Хочеться чогось легкого і доступного, зрозумілого відразу. Водночас і красивого, величного, захоплюючого. Можна ще неймовірного і казкового. Доброго і зі сльозами щастя на очах. Або трагічного, але все одно зі щасливим кінцем. Все це присутнє у мейнстримовому кіно. Тут навіть не потрібно зусиль, щоб знайти його – чи не у кожному кінотеатрі що не день, то черговий показ останніх новинок. Далеко і ходити не треба – приходиш, тобі пропонують і добре, що ще хоч вибір є. Невеликий(бо гігантів-кінотеатрів у нас ще немає), але все ж... А найбільш прикрим є те, що сучасні кінотеатри забувають про класиків. Новинки новинками, але іноді хочеться подивитися і того ж Годара, Феліні, чи Бертолуччі на великому екрані. Відчути на собі атмосферу того часу, побачити щось більше, аніж комп’ютерну графіку – цього немає. І навряд чи буде. В сучасних супер-модних кінотеатрах просто фінансово невигідно крутити такі речі. Та й кому воно треба – всі „любителі давнини” давно познаходили альтернативні носії з такими ретро-стрічками і тихенько насолоджуються ними вдома. Але це не те! Кажуть – надія вмирає останньою – і можливо ще до того, як вона помре, я побачу „Солодке життя” на великому екрані... Зараз же залишається тільки мріяти. Чому б нам не помріяти разом?...



4460 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всего 2 голосов)
comment Комментарии (0 добавлено)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Anastasiya Duhliy


Correspondent (пробный период)