header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (0 добавлено)

FOUR PHONICA: «Для нас пісня - це витвір мистецтва»

Iryna Kalenska on Июнь 24, 2017

FOUR PHONICA - це берлінський електронний рок-гурт, з українським корінням, музичний проект вокаліста гурту Маракеш Марка Гриценко та української співачки і моделі Дар’ї Чепель, утворений в 2012 р. Після тривалої творчої відпустки наразі музиканти готують реліз нових синглів та відео, про це і про багато що інше нам вдалося поспілкуватися з ними під час їх нещодавнього візиту в Україну, буквально за пару годин до відльоту Дар'ї та Марка назад до Берліну.

Ви перебралися до Берліна ще в 2012 р. та почали розвивати там гурт FOUR PHONICA. Напевно, ви чули багато питань про те, як це було виїхати молодій групі до Берліна, але я б запитала інакше, як це повернутися з Берліну до Києва з вже пристойним багажем досвіду роботи в Європі? Як ви вважаєте, чи багато змінилося навколо за цей час?

Марк Гриценко: Я зараз сам перебуваю в такому стані, що я вивчаю, що змінилося. Які відмінності зараз від того, що було п'ять років тому. Трохи складно було судити з боку. Ми бачили, що у багатьох гуртів почався крутий підйом, наші друзі стають зірками. Але було цікаво самому попрацювати в Україні, побачити все це на власні очі. Я побачив, зробив деякі висновки. В цілому я б сказав, що все стало більш розвинене. Люди, які роблять щось на сцені та за сценою, у них дійсно позитивне ставлення до всього, що нагадує мені Берлін. Немає такого занепаду, який був тоді, коли ми виїжджали. Все-таки є амбіції, бажання щось робити, та робити це професійно. Мені це сподобалося, і я б це відзначив.

Відомо, що якийсь період часу ви брали паузу в творчості FOUR PHONICA. З чим була пов'язана ця пауза? І чи плануєте ви далі розвивати гурт або в планах все-таки сольні проекти?

Дар'я Чепель: Ми переїхали до Берліну та незабаром підписали контракт з менеджментом гурту IAMX. Вони допомогли нам оформити офіційний статус артистів. Але через якийсь час між нами утворився конфлікт. Ми розлучалися довго та болісно, в напівсудовому порядку. Перерва була пов'язана саме з цією ситуацією, та частково з творчою кризою, що послідкувала за нею. Нам була потрібна творча відпустка - набратися натхнення та перезарядитися. Я зайнялася в цей час модельною діяльністю, яка дозволила мені переключити фокус з музики, все переосмислити та "перезавантажити систему".

Марк: Ми позначили відразу, що гурт не розпадається. Що це скоріше проміжок між альбомами, коли артист заглиблюється в себе та концентрується на творчості. І потім, коли у нас буде готовий новий матеріал, ми знову будемо відкриті для публіки.

Дар'я: І до речі все вже на підході. Відпустка була ефективною.

Марк: Так, вже не терпиться поділитися з нашими слухачами новим матеріалом. 

Наступне питання швидше до Маріка. Я не дуже люблю порівнювати, але якщо порівняти гурт Marakesh та FOUR PHONICA, як ці гурти допомагають тобі розкритися в плані музики? Адже за стилем та звучанням вони абсолютно різні.

Марк: В Marakesh я перебуваю у центрі уваги. Я фронтмен гурту, та в той же час у мене є потреба бути частиною гурту, в якому я не є центральною фігурою. Це два різних підходи, два різних відчуття. В FOUR PHONICA класно, що ми відразу домовилися, що тут у всіх рівні права. Ми всі разом за одну ідею, займаємося колективною творчістю. Та й в музичному плані, Marakesh це рок-гурт, це гітари. Вся наша музика побудована на них, а все інше це прикраса, наприклад, трохи електроніки на бекграунді. У той час як FOUR PHONICA це інший підхід - там гітар майже немає, або якщо вони і є, то вони скоріше як прикраса. Це більш експериментальна музика, та я підходжу до неї як електронний музикант. Вона навіть зовсім по-іншому вигадується. В Marakesh, я, наприклад, сідаю з гітарою, беру пару акордів або риф та пишу пісню, а у FOUR PHONICA я працюю з битами, зі звуками, з атмосферою. Це інший процес. Мені недостатньо обмежуватися чимось одним.

Що на ваш погляд найкраще просуває гурт - наявність альбому? відео? або може сингли? На що особисто ви робили та робите акцент у вашій творчості?

Дар'я: Ми - музиканти, та найголовніше для нас - це музика, написання пісень. Ми сприймаємо пісню як витвір мистецтва. Я знаю, що зараз музиканти по-різному підходять до сонграйтінгу, наприклад, використовують семплування або якийсь набір слів, орієнтуючись більше на форму. Але для нас важлива як форма, так і зміст. В наших піснях майже завжди є філософський підтекст. Сама пісня являється для нас ядром. І вже потім починається підбір звуків, експерименти з аранжуваннями, синтезаторами, аналоговими інструментами, що завжди теж дуже цікаво та захоплююче. Також для нас дуже важлива візуальна складова (фото, відео). За візуальний концепт і тексти у групі відповідаю я. Це моє самовираження, а Марк більше займається музичною частиною - мелодії, аранжування, композиція.

Розкажіть трохи про такі ваші сингли як «Everything will be destroyed», «Divine», «Sabotage». Дуже яскраві пісні, і до них не менш яскраві відеороботи. Напевно у цих пісень є своя історія. Відео «Everything will be destroyed» було знято у Чорнобилі? Які у вас враження від цього місця? До речі у цьому номері журналу буде опублікована ціла стаття-інтерв'ю, присвячена книзі про Чорнобиль.

Дар'я: Поїздка у Чорнобиль коштувала того, щоб там побувати. Скільки я жила у Києві ніколи там не була, до зйомок цього кліпу. Чорнобиль - це частина історії нашої країни. Фатальна подія. Багатьох фактів я не знала, поки не потрапила туди. Я була просто у шоці від всієї цієї енергетики, атмосфери. Після того як ми відвідали Чорнобиль ми дуже всім цим надихнулись, переглянули купу документальних фільмів. У нас навіть спочатку була ідея вставити у відео якісь факти і уривки з них. Ми дізналися про людей, які жертвували своїми життями, працюючи там всього по кілька хвилин, щоб нейтралізувати наслідки катастрофи. Ці люди жертвували собою, щоб врятувати всіх нас. Думаю, що нам і режисерові кліпу Ells Wake вдалося добре передати атмосферу цього страшного місця.

Ваше ставлення до каверів? Чи плануєте ви для себе щось подібне у майбутньому?

Марк: Так, ми постійно плануємо кавери, і коли-небудь я сподіваюся, ми вже почнемо їх робити. (Сміється) Але, крім жартів, ми все ж зробили один кавер на пісню The Smiths «There Is a Light That Never Goes Out». Це був такий грандіозний проект, називався Songblitz. Ми вирішили задіяти Інтернет. Створили проект, по типу crowdsourcing - збирали музичні семпли, і музичні партії від людей з усього світу, які могли приєднатися до проекту і завантажувати свої ідеї. Ми створили кістяк, я виклав біт і послідовність акордів, і музиканти почали надсилати свої партії. З усіх цих партій ми зробили пісню. Нам прислали дуже багато файлів, можна було взяти, наприклад, бас-партію від хлопця з Америки, клавіші від хлопця з України.

Дар'я: Так, у цього проекту було навіть кілька етапів. Спочатку люди надсилали семпли, потім відео. Можна було надіслати відео чого завгодно, на що вас надихнула ця пісня The Smiths. Також був етап, де люди співали рядок з пісні «There Is a Light That Never Goes Out» і надсилали нам аудіозапис. З усіх цих голосів ми зробили хор і вставили його у бридж. Вийшло чудово!

Марк: В цьому проекті брав участь навіть Сашко Чемеров (Димна Суміш), надіслав нам своє відео і свій голос, та музиканти з багатьох іноземних гуртів. І власне підсумковий результат - участь такої величезної кількості людей (понад 300 осіб) у цьому проекті можна подивитися на нашому Youtube каналі. Як ти розумієш, ми дуже серйозно підходимо до створення каверів (всі сміються, прим. автора). 

Що є найгірше і найкраще у житті музиканта?

Марк: Не люблю працювати з людьми, на яких не можна покластися. Дуже не люблю нечесних людей, або коли справа закінчується судом, а у цій індустрії таке зустрічається досить часто. А найкраще - це коли люди слухають мою музику, приходять на мої концерти, співають хором, і продовжують це робити роками. Адже якщо говорити про Marakesh - то ми концертний гурт. Вся підготовка до цього, все робиться заради того щоб вийти на сцену і провести 1,5 години цього чистого обміну енергією любові з людьми. Це для мене найголовніше. 

Дар'я: У мене все трохи по-іншому. Я більше сконцентрована не так на концертній діяльності, як на студійній роботі, вигадуванні ідей, концептів і втіленні їх у життя. Звичайно, концерти це теж дуже круто, але найбільше мене приваблює саме створення контенту, так би мовити. Для мене завжди була важливою сама пісня, відео і коли люди слухають, надихаються від того, що ти робиш. Це найкраще для мене. А найгірше - це те, що на музиці дуже важко заробити, і часто виникають матеріальні проблеми, тому що потрібно частково підлаштовуватися під індустрію, щоб вижити як музикант. Ця вічна дилема, дотримання балансу це найнеприємніше.

Якщо пригадати початок вашої музичної кар'єри, хто був для вас орієнтиром у музичному плані? З кого хотілося брати приклад?

Дар'я: Так, звичайно, є багато гуртів, які ти слухаєш у процесі життя, але є фігури, які можна сказати натиснули на спусковий механізм і змусили тебе займатися цим професійно, присвятити цьому своє життя. Для мене це були такі відомі альтернативні гурти, як Garbage, Guano Apes, Гвен Стефані коли вона співала у групі No Doubt, мені дуже подобалося, що вона одночасно дуже жіночна і сильна, The Cardigans, також Bjork, вона реально була моїм кумиром коли мені було 10 років. В ній дивним чином поєднується сила, тендітність і чуттєвість. Мене завжди приваблювали ці якості, які не суперечать одна одній.

Марк: Мій Топ-3 людей, що надихнули мене стати артистом це Ілля Лагутенко, Джарвіс Кокер та Брайан Молко.

Якби вам запропонували знятися у фільмі, який би це був фільм, яким би ви були героєм та чим би все закінчилося?

Марк: Коли я був маленьким мене дуже сильно вразила друга частина «Бетмена» Тіма Бертона та її готична естетика, яка мені здається, на мене дуже вплинула. Бетмен був весь у чорному та в нього були підфарбовані очі. І коли мене питали ким я стану коли виросту, я на повному серйозі відповідав, що буду Бетменом. Так що я б знявся у ролі Бетмена.

Дар'я: А я б тоді знялася у ролі Жінки-кішки. (сміється)

Якщо пустити час назад, ви б хотіли щось змінити у ваших піснях, які у вас вже є на сьогоднішній день? Скажімо, змінити аранжування, або текст, або вокал у якійсь частині...

Марк: Раніше я думав про те, що я б хотів щось змінити, але зараз я більше так не думаю. Нічого б не змінював взагалі.

Що частіше виникає першим у вашій творчості - музика або слова?

Марк: Для мене, першою виникає музика. Так як у голові постійно звучать якісь мелодії. Деякі з них кристалізуються у конкретні музичні ідеї, які стають приспівом або куплетом на який приходять слова.

Дар'я: У мене мелодія завжди приходить зі словами. Тобто більшість пісень приходить до мене в один момент, буквально як грім серед ясного неба.

Марк: В FOUR PHONICA найчастіше відбувається так, що Даша приносить вже готову мелодію з текстом і за мною залишається придумати акомпанемент, а потім ми разом придумуємо аранжування.

Якою піснею можна описати зараз цей період вашого життя? Але не з вашої творчості

Марк: Manic Street Preachers «If You Tolerate This Your Children Will Be Next».

Дар'я:  Depeche Mode «The Things You Said».

Чи пам'ятаєте ви ті часи, коли були паперові журнали? Які ви, наприклад, читали?

Марк: Журнал COOL, мій улюблений журнал «ОМ», до якого йшли у подарунок диски. Я ці диски тоді з великим задоволенням слухав. Ще був журнал Птюч.

Дар'я: Потім коли вже ми стали старші з'явилися «ХЗМ Екстрім» і МОЛОКО. Це було святе. Там публікували наших знайомих, місцевих рок-зірок, можна було навіть себе там побачити. Було дуже кльово.

Марк: Так, і взагалі потрапити у «ХЗМ Екстрім» або МОЛОКО це вважалося круто. Ти був крутим тоді.

Дар'я: І найприємніше, що тоді всі купували ці журнали щомісяця, читали.

Підведемо трохи підсумки. Які музичні / творчі плани на цей рік?

Дар'я: Новий сингл під назвою «Black Heart» вже на підході. Обіцяємо хороший саунд, у рамках роботи над яким ми співпрацювали з дуже класним продюсером, який працював з Crystal Castles, IAMX, Julian Casablancas, із The Strokes та ін.

Марк: Так, ми давно хотіли з ним попрацювати. І ось, нарешті, познайомилися. І зробили трек. Нам дуже сподобалося з ним працювати. І зараз у процесі роботи перебуває багато інших пісень та відео.

Скажіть будь ласка декілька теплих слів для читачів нашого журналу та ваших фанів

Дар'я: Робіть завжди те, що ви хочете робити, незважаючи на те, що про вас говорять інші. Якщо ви щось робите, про вас завжди будуть говорити якусь гидоту, просто тому що вам будуть заздрити. Адже робите ви, а не вони. Так що не витрачайте свій час на хейтерів. Haters will hate, potatos will potate. (сміється) Не звертайте ні на кого уваги, підтримуйте, надихайте, заряджайте один одного.

Марк: Так, я згоден з усім цим. Додам ще, дотримуйтесь поклику вашого серця, робіть усе з душею, по чесному, нічого не бійтеся. Купуйте музичні журнали, підтримуйте вітчизняного виробника! 



237 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00Rating: 5.00 (всего 9 голосов)
comment Комментарии (0 добавлено)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Albert Buchatskyy


Корреспондент УГП в Лейпциге. Дизайнер.