header04 forumhead02 forumhead03 logo

Главная | Сделать домашней | Добавить в избранное
Поиск по сайту   Расширенный поиск »
        
Разделы

Архив
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Рассылка
Подписаться на рассылку:

Опрос
Что нового не хватает порталу для того, чтобы стать более удобным и интересным?
Много новых материалов
Интеграции с социальными сетями
Новий дизайн и структура
Новых посетителей и коментаторов
Меня все устраивает, ничего менять не надо
Результаты
Все опросы



email Отправить другу | print Версия для печати | comment Комментарии (0 добавлено)

Молитва за Україну

Maryna Evilly on Октябрь 14, 2004

Саме так хотілося б сказати про фільм Юрія Іллєнка „Молитва за гетьмана Мазепу”. Молитва за Україну, про Україну і для України. Просто і у всіх відношеннях, адже цей фільм зачіпає все – від мистецтва й до політики. Звичайно ж українських. Надзвичайна візуально-сюжетна феєрія, яку нарешті вдалося побачити.

А з „побачити” у нас складно, бо кіно хоч і своє, але майже недоступне. Доводиться чекати планових і позапланових показів у кінотеатрах. Але хто чекає, той завжди здобуде своє. І здається чим довше чекаєш, тим більше насолоджуєшся самим моментом перегляду. Хоча можливо я, як завжди, все надто ідеалізую. Але знаю точно, що ця ідеалізація не стосується самого фільму.

Про сам фільм можна говорити багато. Можна багато сперечатися, можна багато вислуховувати критиків, що кардинально розійшлися у поглядах, але все ж найкраще скласти своє враження про стрічку. А складати враження тут є про що. Отже, про все по черзі.

Режисер Юрій Іллєнко зняв досить багато відомих українських фільмів, але за роки української незалежності це його перший фільм. За 10 років після знакової для України дати вийшов на осуд глядача цей шедевр. Так, саме на осуд, бо більшість все ж осудила. Дехто звинуватив у надто великій політизованості, дехто – у впаданні в творчий маразм, дехто – взагалі у відсутності зрозумілого сюжету, але недарма про цей фільм одна людина сказала – його можна дивитися незліченну кількість разів і щоразу знаходити та розуміти все нові речі.

Традиційною для українського поетичного кіно стала риса – брати сюжет із історії нашої держави. І це саме такий випадок. Та все ж історія тут досить специфічно представлена і обіграна. Мабуть саме тому вона і не всім сподобалася. Ну от самі подумайте – хіба може сподобатися росіянам образ Петра Першого з гомосексуальними ухилами?... Так отож... і це лише маленький нюанс. А ще відразу хочеться дати пораду – якщо вже зібралися переглянути фільм, то хоч впевніться у своїх знаннях історії України, а то ризикуєте просто абсолютно нічого не зрозуміти з сюжету. Хоча в цій стрічці є одна перевага – якщо вже з сюжетом не пощастить, то хоч візуальним рядом можна потішитися.

А візуально фільм схожий на казку. Купа яскравих декорацій, харизматичних героїв, оригінальних сцен – все це може сприйматися і як хаотична маячня, і як шедевр операторської майстерності. Довгий час Іллєнко і сам був оператором (хоча чому був – і зараз займається операторською діяльністю), саме він стояв за камерою під час зйомок „Тіней забутих предків” майже 40 років тому. І „Молитву за гетьмана Мазепу” так само можна з впевненістю називати поетичним кіно, як і „Тіні...”. От що найбільше вразило – це саме декорації. Хоч деякі критики і називали їх „дешевим пафосом”, але декорації дійсно чудові. По-перше тим, що їх багато. Іноді навіть здається, що забагато, але якщо розглядати загалом, то атмосфера найбільшою мірою саме ними і створена. Єдиний в них мінус, я б навіть сказала „з готичним ухилом”, - кров надто вже ненатуральна. Додати б тій фарбі більшої схожості зі справжньою і був би взагалі „перший український готичний фільм з трешовим ухилом”. Але це все жарти. Треба думати, що режисером все навмисно так зроблено – щоб звичайний глядач дуже не лякався.

Також не можна не відзначити акторської майстерності. Три обличчя Мазепи – це сильно. Одне з них Богдан Ступки. Про нього мабуть і говорити багато не варто – дуже відомий український актор сучасності і безперечно цей фільм поповнить його і так великий список творчих досягнень. Варто згадати і головну жіночу роль. Жіноча тема наскрізь проходить через увесь фільм. Тут тобі і Україна в образі жінки, і саме жінка винна у всіх негараздах гетьмана Мазепи, та й жіноче оголене тіло зустрічається мало не в кожній сцені, або епізоді. Але я про головну жіночу роль – вибачте, відволікаюся – у виконанні Людмили Єфіменко. Дуже вродлива жіночка, а з козацькою зачіскою виглядає взагалі супер. І роль у неї виявилася цікавою – образ такої собі femme fatale. Трагічний, жорстокий, еротичний і взагалі – мені сподобався. Правда, іноді може здатися, що все надто вульгарно виглядає, але гру акторки це аж ніяк не псує. І ще трошки про трагізм. Можна з абсолютною впевненістю сказати, що одним з головних персонажів фільму є Смерть. Вона присутня в кожному кадрі – якщо не явно, то завжди десь поряд і всюди чути її трупний сморід.

А взагалі стрічка „Молитва за гетьмана Мазепу” залишає приємні відчуття і враження. Залишає надію, що не все ще втрачено в українському кіно, якщо є такі люди, як Іллєнко. І як би критики не осуджували його фільм, все ж він залишається нашим, українським, а своє ми любимо, хоча і забагато часом критикуємо. Але нехай буде як у крилатому вислові – критика тільки на користь. Приємного перегляду і чудових вражень...

 



5048 раз прочтено

Оцените содержание статьи?

1 2 3 4 5 (всего 0 голосов)
comment Комментарии (0 добавлено)
Популярные (за день)
Комментируемые
Рекомендуемые
Команда УГП
image

Alex Shatsky


UGP photographer & moderator of GothicGallery