Gothic mini-festival NEKROPOLIS
04.10.2003, Olessky Castle (near Lviv, Ukraine)

Готический мини-фестиваль NEKROPOLIS
04.10.2003, Олесский замок (рядом с Львовом, Украина)

Reportage by Alexander Rotman.

Intro

Олеський замок – кам’яний острівець серед галицько-волинських рівнин, що своїми баштами гордо здійнявся в небо, фортечними мурами ставши на перешкоді диким татарським ордам. Тепер, відслуживши своє, пішов на заслужений відпочинок, перетворившись усього лише на „пам’ятник архітектури ХІІІ століття” – музей, котрий щодня відвідують тисячі туристів у пошуках екзистенціальної сутності галицької шляхти чи її привидів. А для більшої екзотики у замку відкрили ресторан „Гридниця”. Саме в його древніх залах Український готичний портал (www.gothic.com.ua) наважився зорганізувати перший в Україні міні-фестиваль „Некрополіс”.(ed. - Некрополіс - вже другий фестиваль, перший фестиваль був проведенний Порталом ще у 2000р. в Києві, зібрав близько 2000 відвідувачів і мав назву "Діти Ночі"). Почин благородний – тепер і у нас, як у кожній нормальній європейській країні, є свій „кастл паті” – замкова вечірка для готичного люду. А таких у нашій, якщо чесно, то не дуже-то й готичній неньці, виявляється чимало.

Виникнувши майже чверть століття тому, готична субкультура, котра базувалася в першу чергу на музиці, що її натхненно і похмуро робили такі люди, як „Баухаус”, „К’юр” та „Джой Дівіжн” (останні, до речі, не дуже-то й асоціювали себе з готикою – просто все їх єство було таким до нестями трагічним), на деякий час запанувала на музичній сцені спочатку Великобританії, а далі й решти світу. З’явилося безліч груп, котрі грали готичний рок, їх прихильники фарбували губи чорною помадою, вбиралися лише в чорне та тусувалися в готичних клубах. Готичний стиль став на деякий час надзвичайно модним у світі, паводок чорного смутку і меланхолії затопив прогресивну світову молодь початку вісімдесятих (окрім, звичайно, однієї шостої частини суші, де за могутніми мурами всі ще „тащилися” від старого харду, з поодинокими вкрапленнями „нової хвилі”). Та далі все стало на свої місця: повінь спала, готична культура набула префіксу „суб-„ та перейшла в андеграунд – у підземелля, де з того часу почу ває себе цілком комфортно, затишно, а головне, цілком автономно від решти світу, завдяки добре відлагодженій інфраструктурі. У музиці готика довго видряпувалася з свого пост-панкового коріння та поступово ставала більш атмосферною і повільною. З’являлися нові напрями, стилі та виконавці, і на сьогодні їх уже така кількість, що точно класифікувати усе це добро важко навіть спеціалістам.

У нас зараз спостерігаються певні ознаки готичного буму, головним ідеологом та натхненником котрого є Український готичний портал. Це потужний Інтернет-ресурс (www.gothic.com.ua), що має своїх резидентів у Європі, Америці та Азії, містить вичерпну інформацію, що так чи інакше торкається готики: історії, музики, літератури, поезії, моди і т.д. – та висвітлює усі важливі акції, фестивалі та концерти на сучасній світовій готичній сцені. У нас українські готи час від часу проводять тематичні вечірки, переважно у львівських та київських клубах, поступово розширюючи коло своїх прихильників, головним чином і студентської молоді, котрій до смаку готичний імідж та музика. Щоправда, власне, повністю готичних клубів в Україні немає, але ,можливо, якщо цей рух стане ще масовішим, то й вони не забаряться з’явитися. Наразі, хоч поки чітко не функціонує навіть клубна система, люди з готичного порталу замахнулися на фестиваль.

Фестиваль

З Тернополя автобусом виїхав чималий десант, майже сорок осіб. Дві години в дорозі, з зупинкою у Підгорецькому замку, де була проведена невелика екскурсія, промайнули у веселій і невимушеній атмосфері передчуття свята. Та ось Олеськ. Приїхали. Підкріплені пивом, усі з галасом висипали з автобуса і почали з ентузіазмом досліджувати околиці замку, знайомитися з публікою з інших міст, котра приїхала на дійство.

Міні-фестиваль таки справді виявився міні. Усна домовленість з директором музейного комплексу для правоохоронців, які охороняли-пильнували фестиваль, виявилася недієвою. Потрібні були якісь письмові документи, котрих організатори не мали. І вечірка, яка за задумом мала тривати цілу ніч, а потім скоротилася лише до одинадцятої вечора, насправді не дотягнула навіть до десятої. Окрім того, замість обіцяних двох замкових зал, у розпорядження фестивалю виділили лише одну, але меншу. Причина проста: у великій залі місцева адміністрація справляла бенкет, і на якийсь фестиваль „слугам народу” було начхати. Прикро, та що вдієш: перший млинець глевкий – така традиція. Проте організатори пообіцяли, що наступний фестиваль (а відтепер замкові вечірки будуть проводитися регулярно) стане набагато масштабнішим. Злий жарт з фестивалем зіграла погода, ознаменувавши початок дійства рясним дощем, котрий не вщухав до самого кінця, змусивши цим самим усіх тусуватися в барі, розміри якого не вражали. Та, незважаючи на ці огріхи, сам фестиваль пройшов непогано. Публіка, переважно зодягнена у традиційні чорно-білі готичні строї, тісно набилася в залу, де першим номером програми фесту була презентація збірки віршів „Реторта сліз” Нагуляка Романа (Торквемада). У повній тиші під стелі замку злітала готична поезія, що навівала смуток і трохи депресії. Далі естафету перейняв шоу-балет „Експресія драйву”, яким керує вокаліста фолк-готичного гурту „Ірій” Йоля, і під драйвову музику „Зеріон” (подібно до „Карміни Бурана” Карла Орфа) дещо додав присутнім оптимізму. На підході був сет живої музики. Музичну частину фестивалю представляли два учасники: тернопільська команда „Зсуф” та козівська „Ауді сіле”.

Перші виступали першими. Тепер у їх складі з’явився живий басист, що позитивно відбилося на загальн ому звучанні гурту, котрий відіграв півгодинну програму в ембієнтно-психоделічному струмені. Це не зовсім готика (або зовсім не готика у традиційному трактуванні), тому публіка їх спочатку сприймала насторожено, але завдяки шоу вокаліста потроху розігрілася. У перерві між виступами бажаючі мали змогу оглянути фотовиставку художника Стася Безгінського(тема готична – цвинтарі, старі церкви та костели) та виставку картин психоделічного художника Юрія Коваля (Михася), (їх назва на кшталт „Краса, що лякає”).

Далі настала черга „Ауді сіле”, котрі виступали в „урізаному” складі (без клавішника). Проте це не завадило їм з півоберта завести уже розігріту публіку і закрутити звичне похмуре „гітарно-індустріальне м’ясо”, змусивши присутніх витанцьовувати під чіткі барабанні ритми своїх незмінних хітів.

Ді-джейська частина фестивалю була значно коротшою з причин, викладених вище, а також через те, що періодично став пропадати струм (мабуть, духи замку не полюбляють ді-джеїв). Встигли засвітитися DJ Хань, DJ Хоміус (Львів) та DJ Кор. (Київ).

Обірваний на півслові фестиваль усе ж продемонстрував, по-перше, можливість проведення подібних дійств в Україні, по-друге, неабияку популярність та потенціал вітчизняної готичної субкультури.

І на завершення міні-інтерв’ю з патріархом готичного клубу „Гаммадіон” Романом Нагуляком.

Що спонукало провести фестиваль саме в Олеському замку?

Роман: Уже впродовж п’яти років українські готи та кореспонденти українського готичного порталу відвідують подібні вечірки та фестивалі у країнах Європи, а саме „Готік Трефен”, „Мера луна” (Німеччина) та „Кесл паті”(Польща). Коли спостерігати за представниками готичної та інших попсово-рейверських субкультур, то разюче відчувається різниця між розвитком молодіжної думки та естетики між ними. З одного боку, інтелектуальна, депресійна музика, мистецтво різних спектрів та примітивізм, здобрений наркотиками, алкоголем та модою інших. Тому в нас виникла потреба створити середовище для шанувальників української та європейської готичної сцени. Адже для цього у нас є всі підстави, тому що в Україні є багато груп, які виконують таку музику: ”Кому Вниз”, „Вінки”, „Даст Хевен”, „Ауді сіле”. Ми вирішили зорганізувати перший міні-фестиваль саме в замку, за зразком щорічного готичного дійства у Польщі „Кесл паті”, котре відбувається в замку містечка Больков. Саме в замку відчувається дух правдивої готики та меланхолійна атмосфера старовини. Олеський замок є перлиною „Золотої підкови” замків Західної Україні. Прикро визнати, але серед численних замків Галичини та Західного Поділля він єдиний замок, який найкраще зберігся за час радянської окупації України. Тому саме тут ми вирішили організувати фестиваль.

Чому музична частина фестивалю була такою аскетичною?

Р.: У 1995 році, коли група ініціаторів зробити перший фестиваль „Кесл паті”, то присутніми були всього лише чотири команди з Польщі та близько 200 шанувальників. Сьогодні на фестиваль до Польщі приїздять групи з Німеччини, Франції, Великобританії, Японії, Мексики та інших країн. В Олеську було два гурти, кілька мистецьких проектів та 200 чоловік з Тернополя, Львова, Києва, Франківська та Одеси. Це був гарний початок готичної епохи в Україні, який, я сподіваюся, буде щорічним, і музичні формації з цілого світу матимуть змогу відвідати Україну.

Плани на майбутнє?

Р.: 31 жовтня, в день усіх святих, у львівському клубі-кафе „Лялька” відбудеться чергова вечірка „Некрополіс”, до якої запрошуються усі бажаючі та шанувальники готичної музики. А відвідувачі фестивалю в Олеську отримають значні знижки при вході. Сподіваюся, що на весні нам вдасться зорганізувати подібний фестиваль в одному з замків Тернопілля.

Чи не здається тобі, що готична субкультура в Україні не зовсім органічно вписується в український менталітет?

Р.: Готика – це не хобі чи музичне зацікавлення. Готика – це стиль життя. Доти, доки існує людство, існуватиме темний інтелектуальний бік людського світосприйняття, існуватиме готика як субкультура, як музика, як поезія, як образотворче мистецтво. Готика – це карнавал, де людина може створити свій мікросвіт і зустріти собі подібних.

Text and photos by Alexander Rotman (ZSUF, газета "Репортер").